Стокгольмська декларація 1989р

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРИНЦИПІВ СОЦІАЛІСТИЧНОГО ІНТЕРНАЦІОНАЛУ (1989 р.) (СТОКГОЛЬМСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ)

Автор: СПУ

Дата: 2012-11-07

Соціалістична партія України визначила своїм програмним завданням – утвердити в країні систему відносин демократичного соціалізму, на основі якої забезпечується безперервна демократизація всіх сфер життя, соціальна справедливість, свобода і солідарність громадян, постійно поліпшується їхнє життя, все повніше задовольняються їхні потреби. Як одне з основних завдань, СПУ розглядає рівноправну участь у міжнародному соціалістичному русі, співпрацю з політичними і суспільними силами, що відстоюють права трудящих в інших країнах, налагодження тісних зв’язків з політичними силами лівої, лівоцентристської та центристської орієнтацій, Соціалістичним інтернаціоналом. На численні прохання соціалістів та прихильників СПУ, висловлені під час виборчої кампанії, ми публікуємо Декларацію принципів Соціалістичного інтернаціоналу (1989 р.), яка є ідеологічною основою діяльності соціалістичних і соціал-демократичних партій та організацій.

I. ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ І ПЕСПЕКТИВИ МАЙБУТНЬОГО

1. Ідея соціалізму захопила уяву людей усього світу, забезпечила успіх прогресивних політичних рухів, сприяла значному поліпшенню життя працівників, справила вплив на формування ХХ ст.

Однак виправдане задоволення, яке ми відчуваємо у зв’язку із здійсненням багатьох наших цілей, не повинно перешкоджати нам усвідомити нинішні небезпечності та проблеми. Ми розуміємо, що нам доведеться вирішувати ключові завдання і що здолати їх можна тільки спільними зусиллями, оскільки виживання людства дедалі більшою мірою залежить від об’єднаних зусиль народів усього світу.

2. Нинішні економічні, технологічні, політичні та соціальні зміни віддзеркалюють процес фундаментального перетворення нашого світу. Ми зараз стикаємося з основоположною проблемою, котра полягає не в тому, чи стануться зміни в майбутньому, а у тому, хто і як буде контролювати цей процес. Відповідь соціалістів однозначна. Цей процес повинні контролювати люди всього світу, використовуючи методи передової демократії у всіх сферах життя: політичній, соціальній та економічній. На думку соціалістів, політична демократія являє собою необхідну основу й умову здійснення інших прав і свобод.

3. Всі люди повинні брати участь у процесі зміни наших суспільств і надання людству нової надії. Соціалістичний інтернаціонал закликає всіх людей, які віддані ідеям миру і прогресу, об’єднати зусилля для того, щоб перетворити цю надію на реальність.

4. Проблема глобальних змін відкриває великі можливості.

— Інтернаціоналізація економіки та широкий доступ до інформації та нових технологій у випадку, якщо вони підпадають під демократичний контроль, створюють основу для формування такого світового суспільства, яке краще пристосоване до співробітництва. Очевидно, що ідея світової сім`ї перестала бути утопією, а дедалі більш стає практичною потребою.

— Технологічна революція може і повинна бути використана для збереження навколишнього середовища, утворення нових робочих місць та засобів, які дають можливість звільнити людей від рутинної праці, а не безжалісно нав’язувати їм незвичне неробство.

— У рамках демократичного світового суспільства на основі прийнятних і гуманних демократичних структур можна домогтися свободи, рівності, безпеки та процвітання.

5. Однак багато які сучасні тенденції спричиняють і безпрецедентні загрози.

— Розповсюдження технології знищення сприяє установленню рівноваги страху, при якому відсутні належні гарантії безпеки людства.

— Внаслідок неконтрольованого зростання міст та промисловості, погіршення стану біосфери та нераціональної експлуатації найважливіших ресурсів виникає загроза фізичним умовам життя на планеті.

— Недоїдання, голод і смерть загрожують цілим регіонам і суспільним групам на Півдні, незважаючи на те, що світ володіє достатніми природними і технічними ресурсами для того, щоб прогодувати себе.

6. Трансформація соціальних та економічних структур має принаймні такий же драматичний характер і має такі ж далекосяжні наслідки, як перехід від вільного підприємництва до капіталістичних корпорацій та колоніального устрою у часи, що передували Першій світовій війні. Соціальні наслідки цих перетворень — безробіття, занепад регіонів, руйнування соціальних структур — зачепили не тільки бідних, але і всі групи працівників.

7. Швидкий процес інтернаціоналізації та зростання взаємозалежності в світовій економіці викликали суперечності у існуючих політичних, соціальних та національних інституціях. Розрив, що зростає між світовою економікою та невідповідними їй економічними структурами, збільшив бідність та відставання у розвитку Півдня, а також сприяв виникненню масового безробіття та нових форм бідності у багатьох регіонах Півночі.

8. Після Другої світової війни було досягнуто реального прогресу в таких сферах, як деколонізація, розвиток держави добробуту, а останнім часом поступи, що сповнюють надією, були зроблені у ділянці роззброєнь. Однак зберігається й одвічна несправедливість. Як і раніше, порушуються права людини, процвітає расова дискримінація та дискримінація за ознакою статі, а можливості людини в житті, як і раніше, визначені тим, до якого регіону чи класу вона належить від народження.

9. Перед усіма цими принциповими проблемами Соціалістичний інтернаціонал підтверджує вірність своїм основним переконанням. Як і раніше, він ставить собі за мету демократизацію економічної, соціальної та політичної структури в глобальних масштабах. Ті ж принципи та політичні зобов’язання, які завжди проголошував соціалізм, мають бути реалізовані у світі, що радикально змінився з моменту ухвалення у 1951 році Франкфуртської декларації принципів Соціалістичного інтернаціоналу.

10. Соціалістичний інтернаціонал було засновано сто років тому з метою координації глобальної боротьби рухів демократичних соціалістів за соціальну справедливість, гідність людини та демократію. Він поєднав партії та організації, що додержуються різних традицій, але поділяють спільну мету — демократичний соціалізм. Протягом всієї історії Соціалістичного інтернаціоналу соціалістичні, соціал-демократичні та лейбористські партії обстоювали однакові цінності та принципи.

11. Сьогодні Соціалістичний інтернаціонал сполучає традиційну боротьбу за свободу, справедливість та солідарність з глибокою відданістю справі миру, захисту довкілля та розвитку Півдня. Такі проблеми потребують спільного розв’язання. З цією метою Соціалістичний інтернаціонал домагається підтримки всіх, хто поділяє його принципи та зобов’язання.

II. ПРИНЦИПИ

Свобода, справедливість та солідарність

12. Демократичний соціалізм є міжнародним рухом за свободу, соціальну справедливість та солідарність. Його мета полягає в тому, щоб досягти миру для всіх членів світової спільноти, де набудуть подальшого розвитку ці основні цінності демократичного соціалізму, де кожний індивідуум матиме змогу жити повноцінним життям, цілком реалізувавши свої здібності, маючи гарантії дотримання прав людини та громадянина за умов демократичного суспільства.

13. Свобода — це результат індивідуальних та спільних зусиль, які є двома частинами одного процесу. Кожна людина має право бути вільною від політичного примусу, а також право мати всі можливості діяти відповідно до своїх особистих цілей та індивідуальних можливостей, але це можливе лише у тому випадку, якщо людство загалом досягне успіху в своїй прадавній боротьбі за те, щоб стати творцем своєї історії і не допустити того, щоб людина, клас, стать, релігія або раса потрапили б у найми до інших.

14. Справедливість і рівність. Справедливість означає припинення будь-якої дискримінації особи, а також рівність у правах та можливостях. Це потребує компенсації за фізичну, розумову та соціальну нерівність, а також звільнення від залежності або від володарів засобів виробництва, або від можновладців.

Рівність є виявом рівної цінності всіх людей і є обов’язковою умовою вільного розвитку особи. Принципова економічна, соціальна та культурна рівність потрібна як для реалізації якнайрізноманітніших здібностей індивідів, так і для досягнення соціального прогресу.

Свобода і рівність не суперечать одне одному. Рівність є умовою розвитку індивідуальних особливостей особи. Рівність та особиста свобода неподільні.

15. Солідарність має всеосяжний та глобальний характер. Це практичне відображення спільності людства та співчуття до жертв несправедливості. Основні гуманістичні традиції по праву надавали центрального значення принципу солідарності. У нашу добу безпрецедентної взаємозалежності особи і держави принцип солідарності набуває виняткової ваги, бо він потрібен для того, щоб людство вижило.

16. Демократичні соціалісти надають фундаментальним принципам рівного значення та усвідомлюють їхню взаємозалежність. Ліберали та консерватори, навпаки, основного значення надають принципу особистої свободи порівняно з принципами справедливості та солідарності. Комуністи ж твердять, що вони реалізували принципи рівності та солідарності, однак здійснили це через порушення принципу свободи.

Демократія і права людини

17. Ідея демократії ґрунтується на засадах свободи та рівності. Тому вимога надання рівних прав чоловікам та жінкам не тільки в теорії, але й на практиці — на роботі, у сім`ї, в усіх сферах соціального життя — є складовою частиною соціалістичної концепції суспільства.

18. Демократичні соціалісти прагнуть забезпечити рівні права всім расам, етнічним групам, націям та віросповіданням. Сьогодні у багатьох регіонах світу ці права піддані сумніву.

19. Ясна річ, форми демократії можуть відрізнятися одна від одної. Одначе говорити про демократію можна лише у тому випадку, якщо людям в рамках вільних виборів надається можливість вибору між різноманітними політичними альтернативами; якщо є можливість заміни уряду мирними засобами на засадах мирного волевиявлення народу; якщо гарантовані права особи та меншості; якщо існує незалежна система судочинства, що ґрунтується на пануванні закону та неупереджено ставиться до всіх громадян. Політична демократія становить невід`ємний елемент соціалістичного суспільства. Демократичний соціалізм — це постійний процес соціальної та економічної демократизації та зміцнення соціальної справедливості.

20. Права особи мають основоположне значення для соціалістичних цінностей. Демократія і права людини становлять також сутність влади народу та є незамінним механізмом, за допомогою якого люди можуть контролювати ті економічні структури, котрі вельми тривалий час домінували над ними. За відсутністю демократії соціальна політика не може замаскувати диктаторський характер уряду.

21. Безперечно, відмінні культури формують своєрідні інституційні форми демократії. Але якої б форми не набувала демократія — національної або міжнародної — вона повинна забезпечувати цілковите додержання прав як індивідів, так і меншості. На думку соціалістів, демократія за своєю сутністю плюралістична, і цей плюралізм є ліпшою гарантією її життєздатності та творчого потенціалу.

22. Звільнення від деспотичної та диктаторської форми правління має принципове значення та є необхідною умовою для того, щоб народи та суспільства поліпшили світовий устрій, забезпечивши мир та міжнародне співробітництво, тобто створили світове співтовариство, в якому питання політичного, економічного та соціального розвитку вирішувались би у демократичний спосіб.

Сутність соціалізму

23. Демократичні соціалісти дійшли до визначення своїх цінностей різними шляхами. Вони виникли в рамках робітничого руху, народно-визвольних рухів, культурних рухів взаємодопомоги і колективної солідарності. Ці цінності також живились світовими гуманістичними традиціями.

Попри відмінності в культурі та ідеології, всі соціалісти єдині у своїх поглядах, відповідно до яких, світове співтовариство, що ґрунтується на засадах миру та демократії, забезпечує додержання принципів свободи, справедливості і солідарності.

24. Національна боротьба за демократичний соціалізм у наступні роки продемонструє відмінності у політиці та розбіжності у підходах до законодавчої діяльності. Це відобразить історичні відмінності та плюралізм суспільного ладу. Соціалісти не претендують на те, що вони мають рецепти створення певного суспільства як кінцевого підсумку їхніх зусиль, котре надалі не може бути змінено через реформи або розвиток. У русі, вірному ідеї демократичного соціалізму, завжди присутній творчий принцип, бо кожен народ і кожне покоління мають визначати свої власні цілі.

25. Крім тих принципів, якими керуються всі демократичні соціалісти, між ними існує цілковитий консенсус стосовно основоположних цінностей. Незважаючи на все розмаїття поглядів, вони згодні у тому, що демократія та права людини є не просто політичними засобами досягнення соціалістичних цілей, а самою сутністю цих цілей — демократичної економіки та суспільства.

26. Свобода особи — це потрібні умови забезпечення людської гідності усіх громадян. Кожне з цих прав не може бути ані замінене, ані протиставлене іншому. Соціалісти обстоюють невід’ємне право на життя та фізичну безпеку, свободу переконань та вільний вияв думок, свободу зібрань та захист від тортур та принижень. Соціалісти вірні ідеї звільнення людей від голоду і злиднів, досягнення справжньої соціальної безпеки та збереження права на працю.

27. Демократичний соціалізм означає також культурну демократію. В рамках кожного суспільства мають бути надані рівні права і можливості різним культурам, а також рівний доступ для всіх до національної та світової культурної спадщини.

III. МИР

Мир — основна цінність

28. Мир — це обов’язкова умова справдження всіх наших надій. Це основна цінність, у якій зацікавлені всі політичні системи і яка потрібна людській спільноті. Війна знищує людські життя та підвалини соціального розвитку. Ядерна катастрофа може покласти край життю людини у відомих нам формах.

29. Міцний мир не можна гарантувати за допомогою потенціалу ядерного стримування або за допомогою гонки звичайних озброєнь. Тому потрібне роззброєння і нові моделі спільної безпеки.

30. Потрібно досягти не просто стабільності на якомога більш низькому рівні оборонних систем озброєнь, але також створити атмосферу взаємної політичної довіри. Цього можна досягти через спільну реалізацію проектів, пов`язаних з нашим спільним майбутнім, та відновлення мирного змагання між країнами з відмінною економічною, політичною та соціальною структурою.

31. Мир означає щось більше, ніж відсутність війни. Його підґрунтям не може бути страх або ефемерна добра воля у відносинах між наддержавами. Потрібно ліквідувати головні економічні та соціальні причини міжнародних конфліктів через встановлення справедливості в глобальних масштабах та формування нових інституцій для мирного розв`язання міжнародних конфліктів.

32. Формування нового світового економічного та політичного ладу — найважливіший внесок у справу миру. Тут йдеться і про збереження національного суверенітету, і права на національне самовизначення, переговорне врегулювання конфліктів та призупинення постачання зброї учасникам конфліктів. Мають бути сформовані глобальні та регіональні системи співробітництва та мирного врегулювання конфліктів в усіх частинах світу. Вони можуть бути створені ООН та доповнені угодами між наддержавами.

33. Не менш важливе досягнення миру на національному рівні. Примусові шляхи урегулювання конфліктів унеможливлюють розвиток і дотримання прав людини. Освіту, зорієнтовану на мир і роззброєння, необхідно активізувати.

34. Мілітаризація відносин між державами Півдня створила серйозну небезпеку майбутньому людства таким чином, як і напруженість у відносинах між Сходом і Заходом. В деяких випадках провідні держави через свою орієнтацію на глобалізацію конфліктів опинялися втягнутими у боротьбу, котру зв’язані з ними національні сили вели в країнах Півдня. В інших — торговці зброєю з країн як Сходу, так і Заходу сприяли підвищенню рівня насильства на Півдні, виходячи з меркантильних або політичних інтересів.

Не викликає сумніву той факт, що всі війни, які були розв`язані протягом останніх сорока років, велись у регіонах Півдня. Необхідно ліквідувати соціальні, економічні та інші причини конфліктів у країнах Півдня.

Мирні ініціативи

35. Демократичні соціалісти відкидають світовий порядок, котрий забезпечує мир через озброєне протистояння між Сходом і Заходом, а в країнах, що розвиваються, раз у раз проливається кров. Миротворча діяльність повинна бути спрямована на припинення такої конфронтації. В цьому процесі особлива роль належить Європі. Протягом десятиліть вона була найбільш імовірною ареною збройного конфлікту між Сходом та Заходом. Тепер Європа може стати ареною створення атмосфери взаємодовіри та стриманості.

36. Мирні ініціативи вимагають співробітництва між різними соціально-економічними системами і націями під час здійснення проектів, які спрямовані на зміцнення довіри і роззброєння, ствердження справедливості на Півдні та захист біосфери планети. В той же час вони повинні брати участь у мирному змаганні в таких сферах, як створення добробуту, соціального забезпечення, солідарності. Спільноти мають бути підготовлені до того, щоб навчатися одна в одної. Торгівля, переговори і співробітництво повинні стати нормою у взаєминах між різними системами. Потрібно уможливити щирий та відкритий обмін думками, зокрема, з проблем прав людини та миру.

37. Співробітництво між Заходом і Сходом у спільній боротьбі за скорочення розриву між Північчю і Півднем та захист довкілля, напевно, є тією цариною, де є найбільший потенціал для плідної діяльності щодо зміцнення солідарності між людьми, незважаючи на їх належність до країн та блоків.

IV. ПІВНІЧ ТА ПІВДЕНЬ

Глобалізація

38. Процес укорінення інтернаціоналізації, або глобалізації міжнародних відносин, є властивим для останніх десятиріч. Нафтові кризи, коливання обмінного курсу, випадки краху ринку цінних паперів зачіпають економіку всіх країн як Півночі, так і Півдня. Нова інформаційна технологія сприяє поширенню масової культури в усіх частинах світу. Рішення транснаціональних корпорацій у галузі фінансів можуть мати негайні та далекосяжні наслідки. Національні та міжнародні конфлікти викликають зростання кількості біженців. Це явище набуває континентальних та міжконтинентальних масштабів.

39. Опріч цього, процес глобалізації світової економіки завдав удару біполярному поділу світу, що існував у добу «холодної війни». У тихоокеанському регіоні виникли нові промислові держави, а у Латинській Америці — країни, що швидко розвиваються. У міжнародному житті стали відігравати важливу роль Китай і рух неприєднання. Взаємозалежність стала реальністю. Збільшилась вага завдання формування під егідою ООН багатобічних інституцій, у яких Півдню буде надана рівноправна роль.

40. На глобальному рівні економічна криза та консервативна дефляційна політика спричинили нову появу масового безробіття у багатьох економічно розвинутих країнах. Крім того, це мало руйнівні наслідки для бідних країн, що викликало скорочення експортного ринку, посилення боргової кризи, знищило здобутки прогресу. В той-таки час занепад країн Півдня, а також доконечна потреба обслуговувати величезні борги зумовили те, що для Півночі зачинилися величезні потенційні ринки. Отже, спад рівня життя у країнах-боржниках обернувся на чинник, що посилює безробіття у країнах-кредиторах.

41. Трансформація світової економіки повинна призвести до збільшення кількості сильних країн Півдня, що сприятиме розвитку як Півдня, так і Півночі. Програми стимулювання економічного і соціального розвитку Півдня можуть і повинні стати засобом стимулювання світової економіки взагалі. Такі завдання повинні становити невід`ємну частину глобальної макроекономічної стратегії.

42. Збереження режиму апартеїду в ПАР є злочином не тільки проти більшості населення цієї країни, але й підрив економіки «прифронтових держав», що негативно впливає на весь континент. Тут, як і в інших регіонах, боротьба за права людини і демократію провадиться разом з боротьбою за економічну та соціальну справедливість.

43. Африка і Латинська Америка особливо страждають від нестерпно великих боргів, що стає на заваді збільшенню вкладів та зростанню імпорту, потрібних для розвитку країн цих регіонів та створення робочих місць для населення, що швидко збільшується. Глобальні заходи щодо полегшення боргового тягаря — обов’язкова умова прогресу. Це повинно бути головною метою співробітництва між Заходом і Сходом у їх спільних пошуках справедливості у відносинах між Північчю та Півднем.

Екологічні проблеми

44. Екологічна криза є фундаментальною та якнайважливішою проблемою, що має міжнародне значення. Екологічна рівновага як на Півночі, так і на Півдні поставлена під загрозу. Щорічно винищуються види рослин та тварин, дедалі більше з’являється свідчень вичерпання озонового шару. На Півночі безвідповідальна промислова діяльність спричиняє знищення лісових масивів; на Півдні тропічні ліси, потрібні для виживання усього світу, зникають з бентежною швидкістю. У багатьох країнах зростає забруднення ґрунту. У бідних країнах триває наступ пустель на цивілізацію. Скрізь відчувається нестача чистої води.

45. Оскільки руйнування довкілля не визнає національних кордонів, його захист повинен мати міжнародний характер. Окрім того, йдеться про підтримку зв`язків між природними циклами, адже захист довкілля завжди економічно доцільніший і відповідальніший, ніж його відновлення. Найефективніші та найдешевші способи подолання кризи — ті, що змінюють засади виробництва і споживання з урахуванням насамперед екологічних потреб.

46. Ми висловлюємося за спільну міжнародну діяльність з метою заміни екологічно шкідливих продуктів і процесів альтернативними, що сприяють зміцненню природи. Передача технологій з країн Півночі у країни Півдня не повинна обернутися на експорт промислово розвинутими країнами своїх екологічно неприйнятних систем або отруйних відходів. Слід домагатися створення на Півдні і на Півночі децентралізованих структур постачання та споживання відновлюваних джерел енергії. Більше того, повинна бути сформована міжнародна система раннього сповіщення для вияву екологічних загроз та катастроф, що виходять за межі національних кордонів.

47. Ці екологічні проблеми зачіпають все світове співтовариство і завдають особливої шкоди країнам, що розвиваються. Бідні країни не можуть дати собі раду за браком багатобічної допомоги та співробітництва. З цих причин потрібно використовувати допомогу на потребу розвитку для істотної переорієнтації ресурсів.

48. Така політика відповідає якісному економічному зростанню на Півночі та Півдні, що потрібне для розв’язання соціальних та економічних завдань у майбутньому. Соціальні вклади, що спрямовані на відновлення екології, які, на думку багатьох експертів, є витратами, не дають прибутку та не враховуються як частина валового національного продукту, є конче потрібним заходом.

Соціальний контроль над розвитком технології

49. Технологічна революція, яка вже почалася у промислово розвинутих країнах, впливає на стан довкілля та структур використання ресурсів протягом життя нинішнього покоління. Більше того, наслідки цих змін відчуватимуться у світових масштабах. Мікроелектроніка, робототехніка, а також ті винаходи, яких ми поки що не можемо уявити, змінять умови існування як індивідів, так і соціальних структур у рамках світового співтовариства.

50. Технологія — це не просто предмет об`єктивних наукових досліджень або діяльність неодухотворених машин. Вона завжди розвивається залежно від конкретних інтересів та людських цінностей, явних або прихованих, і має бути піддана соціальному контролю задля того, щоб позитивні можливості, які пропонуються новою технологією, використовувались на благо людства задля того, щоб звести до мініміму небезпеку неконтрольованого розвитку подій та запобігти появі соціально неприйнятної технології.

51. Соціальний прогрес потребує технологічного прогресу та стимулює його. Потрібна технологія, прийнятна для різноманітних умов, конкретних обставин та рівнів розвитку, що переважають на Півночі та Півдні. Відповідна технологія має передаватися, як і основні технологічні знання, між Північчю та Півднем. Північ може скористатися досвідом Півдня, надто у використанні маловідходних технологій. Потрібне проведення соціального діалогу та встановлення демократичного політичного контролю над умовами впровадження нової технології. Необхідно гарантувати, що наявність нової технології сприятиме автономному розвитку країн Півдня, мобілізації їх ресурсів і створенню нових робочих місць, а не збільшенню безробіття; гуманізує працю, зміцнює здоров`я людини й підвищує безпеку на виробництві; полегшує додержання економічних прав та формує нові можливості для участі людей в ухваленні економічних рішень.

52. Для того, щоб гарантувати додержання цих стандартів у всьому світі, мають бути створені інституції і процедура оцінки технології. Новації повинні відповідати соціальним потребам та пріоритетам, що формулюються через демократичні дебати та рішення.

53. Потрібно запобігти маніпулюванню людським генним матеріалом та експлуатації жінок за допомогою нових технологій відтворення. Аналогічним способом потрібно захистити людину від ядерної загрози й тієї небезпеки, що містять у собі хімічні речовини.

Роззброєння і розвиток

54. Угоди з роззброєння між наддержавами сприятимуть не тільки звільненню планети від загрози знищення. За наявності таких угод, ресурси, які зараз марнуються на термоядерну, хімічну, біологічну і звичайну зброю, можуть використовуватися для здійснення програм економічного і соціального розвитку Півдня. Процес укладання угод між Сходом та Заходом у сфері роззброєння повинен супроводжуватись розробкою програм, скерованих на установлення справедливих відносин між Північчю та Півднем.

55. Певну частину значних коштів, що заощадять промислові країни Заходу та Сходу внаслідок укладання угод з роззброєння, слід використовувати для створення міжнародного фонду, що буде забезпечувати безпечний та сталий розвиток країн Півдня.

V. ФОРМУВАННЯ ХХI ст.

Політична й економічна демократія

56. Нещодавні події зробили досягнення політичної, економічної і соціальної демократії в міжнародному масштабі більш реальним, аніж будь-коли раніше. Демократія є основним засобом, що забезпечить запровадження народного контролю та гуманізацію сил, в інший спосіб некерованих, що змінюють нашу планету, незважаючи на вимоги її виживання.

57. Права людини включають в себе економічні і соціальні права; право на формування профспілок і на страйк; право на соціальну безпеку та соціальне забезпечення для всіх, зокрема захист матерів та дітей; право на освіту, професійну підготовку і відпочинок; право на гідне житло за умов придатного до життя довкілля; право на економічну безпеку; одне з найважливіших — право на цілковиту і корисну зайнятість за відповідної оплати праці. Безробіття підриває людську гідність, загрожує соціальній стабільності і марнує найцінніші ресурси світу.

58. Економічні права не можна розглядати як допомогу, що виплачується пасивним індивідам, які потребують ініціативи, але як необхідну основу, що забезпечує активну участь усіх громадян у будівництві суспільства. Йдеться не про субсидування тих, хто потрапив на периферію суспільства, а про створення умов для виникнення інтегрованого суспільства, котре забезпечує загальний добробут.

59. Сьогодні концепція демократичного соціалізму ґрунтується на тих же цінностях, що і в моменти її створення. Одначе, їх потрібно формулювати критично, зважаючи на минулий і майбутній досвід. Так, досвід засвідчив, що націоналізація, яка потрібна в окремих випадках, сама по собі не є панацеєю від хвороб суспільства. Наслідки економічного зростання також часто можуть мати згубні, руйнівні наслідки, надто коли в особистих інтересах не зберігається соціальна або екологічна відповідальність. Ані приватна, ані державна власність, як такі, не є гарантією економічної ефективності чи соціальної справедливості.

60. Соціал-демократичний рух, як і раніше, висловлюється за націоналізацію і державну власність в рамках змішаної економіки. Очевидно, що з огляду на інтернаціоналізацію економіки та світову технологічну революцію зростає важливість демократичного контролю. Але соціальний контроль над економікою — це мета, що її можна досягти через різноманітні економічні заходи, які вживаються залежно від часу та місця. Серед цих заходів такі:

— демократична, загальнодоступна і децентралізована виробнича політика; громадський контроль над інвестиціями; захист соціальних і громадських інтересів; націоналізація видатків і доходів від економічних змін;

— участь працівників та спільне ухвалення рішень на рівні компаній та виробництва, а також участь профспілок у розробці національної економічної політики;

— самокеровані кооперативи робітників і фермерів;

— державні підприємства з демократичними формами контролю та управління в тих випадках, коли потрібно надати уряду можливість вирішувати пріоритетні соціальні й економічні завдання;

—  демократизація інституцій світової фінансової й економічної системи, що дозволяє брати в ній участь усім країнам;

—  міжнародний контроль і спостереження за діяльністю транснаціональних корпорацій, зокрема визначення спільних для всіх профспілок прав у рамках таких корпорацій.

61. Не існує єдиної або завершеної моделі економічної демократії, і в різних країнах є можливості для сміливих експериментів. Але очевидним є головний принцип — не просто офіційний юридичний контроль з боку держави, а істотна участь самих працівників та їх об’єднань в ухваленні економічних рішень. Цього принципу слід додержуватися і на національному, і на міжнародному рівнях.

62. У побудованому в такий спосіб та вірному ідеї дійсної економічної та соціальної рівності суспільстві ринок може і повинен діяти як динамічний засіб забезпечення новацій і вияву потреб споживача через функціонування економіки загалом. Ринки не повинні відчувати домінуючого впливу влади великого бізнесу і керуватися за допомогою дезінформації.

63. Концентрація економічної влади в руках декількох людей має поступитися іншому устрою, за якого кожен як громадянин, споживач або найманий працівник має право впливати на напрям і розподіл продукції, формування засобів виробництва та умов праці. Цього можна досягти через залучення громадян до участі в економічній політиці; запровадження гарантій, що забезпечують найманим робітникам вплив на їх робочих місцях; розвиток відкритої й підзвітної конкуренції як на національному, так і на міжнародному рівнях; зміцнення становища споживачів щодо виробників.

64. Демократичне суспільство повинне компенсувати недоліки навіть найрозумнішої ринкової системи. Функції уряду не повинні обмежуватися лише виправленням шкоди, що завдається недосконалістю ринку або неконтрольованим застосуванням нових технологій. Державі потрібно регулювати діяльність ринку, зважаючи на інтереси людей, і прагнути до того, щоб усі працівники мали зиск від запровадження нової технології як у їх виробничій діяльності, так і внаслідок збільшення вільного часу і розширення можливостей для індивідуального розвитку.

Культура і суспільство

65. Освіта є вирішальним чинником розвитку сучасного демократичного і толерантного суспільства. Ми висловлюємося за освіту, що має на меті:

— інформацію, навчання і знання;

— передачу духовної і культурної спадщини від покоління до покоління;

— підготовку особи до життя у суспільстві на засадах рівних можливостей для всіх;

— надання допомоги кожній людині у розвитку її індивідуального потенціалу.

66. У процесі освіти визначальне місце мають посісти такі цінності, як свобода, соціальна справедливість, солідарність та толерантність. Ми висловлюємося за толерантність і співробітництво між різними групами у багатокультурних суспільствах. Культурне розмаїття збагачує суспільство, а не наражає його на небезпеку. Одноманітність у культурі — це загроза свободі й демократії.

67. Особливо слід узяти до уваги відносини між поколіннями. Людям похилого віку особливо потрібна повага і підтримка з боку молодих. Їм потрібен гарантований прибуток, який повинна надавати їм система соціального забезпечення і державних пенсій, житло і догляд, можливість культурної і громадської діяльності та право на гідне життя у старості.

Роль чоловіка і жінки в сучасному суспільстві

68. Нерівність між чоловіками і жінками становить одну з найпоширеніших форм дискримінації в історії людства. Вона виникла майже одночасно з появою людини як виду і до нинішнього часу збереглась майже у кожному соціально-економічному устрої.

69. В останні роки спостерігалось нове піднесення феміністичної свідомості в рамках і поза межами соціалістичного руху, котре обумовило появу одного з важливих соціальних рухів нашого часу. Зокрема, оновлення фемінізму було викликане тим, що жінки з найрозвинутіших держав добробуту усвідомили свій залежний, як і за давніших часів, стан (незважаючи на прогрес у багатьох сферах) у професійних і політичних структурах.

70. Соціальні наслідки економічних криз непропорційною мірою упали на плечі жінок. Цьому сприяли такі чинники, як бідність, безробіття, брак житла та експлуатація за низького рівня заробітної плати. У деяких регіонах Півдня подолання патріархальних відносин є основною умовою як для захисту прав жінок, так і для здобуття сталого економічного розвитку.

71. Соціалістичний інтернаціонал підтримує боротьбу жінок за рівні права і можливості. В деяких країнах було досягнуто прогресу, а в деяких боротьба за рівність тільки починається. Рівність і справедливість щодо жінок — найважливіший елемент справедливого і мирного світового устрою. ООН відіграє велику роль у формуванні глобальної феміністичної свідомості, що об’єднує жінок Півночі та Півдня.

72. Соціалістичний інтернаціонал підтримує такі заходи:

— розробка законодавства і програм практичних дій, що гарантують цілковиту рівність між чоловіками і жінками;

— підтримка програм, що забезпечують освіту, професійну підготовку і професійну інтеграцію дівчат і жінок;

— закони, що забезпечують рівну оплату за рівну працю;

— поширення інформації і практична допомога стосовно планування сім’ї;

— пільги для догляду за дітьми;

— державна підтримка повноцінної і рівної участі жінок у соціальній та політичній діяльності кожної країни через позитивні дії, які забезпечують представництво жінок на всіх щаблях ухвалення рішень.

73. Жінки становлять трохи більше половини населення нашої планети. Справедливість і рівність щодо жінок — це основна умова здобуття справедливості і рівності на міжнародному рівні.

Нова культура міжнародного політичного діалогу

74. За умов зростання взаємозалежності світу не лишається місця для сварок та ворожнечі, що обумовлено методами політики фундаменталізму. Справа спільного виживання і розвитку потребує співробітництва та цивілізованих форм полеміки навіть між антагоністичними політичними силами й ідеями. Тому ми заперечуємо і засуджуємо будь-які форми релігійного і політичного фундаменталізму.

75. Комунізм втратив свою привабливість для тих шарів робітничого руху й інтелігенції, які з симпатією ставилися до нього після Жовтневої революції та в період боротьби з фашизмом.

Злочини сталінізму, масові репресії, порушення прав людини, а також невирішені економічні проблеми підірвали довіру до ідеї комунізму як альтернативи демократичному соціалізму або моделі майбутнього суспільства.

76. Соціалістичний інтернаціонал підтримує всі зусилля, спрямовані на перетворення комуністичних суспільств через лібералізацію і демократизацію. Така підтримка повинна бути надана розвитку децентралізованих ринкових механізмів, боротьбі проти бюрократизації і корупції та, крім того, за додержання прав людини і формування політичної відкритості, котрі є важливими елементами динамічного і прогресивного суспільства.

77. Розрядка, міжнародне співробітництво та мирне змагання створюють атмосферу, в якій найбільш перспективні з існуючих ініціатив можуть реалізовуватися. Соціалістичний Інтернаціонал прагне підвищити культуру міжнародного діалогу. Всі сторони повинні співпрацювати в атмосфері взаємної довіри та злагоді загальних інтересів, і відкрито і щиро протестувати при порушенні демократії, плюралізму і прав людини. Соціалісти хочуть грати вирішальну роль в цьому діалозі.  

Нова модель зростання

78. Щоб сприяти зайнятості людей та їх процвітанню у всьому світі, необхідний екологічно збалансований розвиток людства. Зростання населення, не враховує екологічні та соціальні потреби, вступає в протиріччя з прогресом, оскільки завдає шкоди навколишньому середовищу і зменшує число робочих місць. Ринкова економіка в чистому вигляді не може гарантувати досягнення соціальних цілей економічного зростання. Необхідна законодавчо гарантована демократична економічна політика, яка прискорить розвиток, що забезпечує необмежені можливості для поліпшення життя і появи нових можливостей.

79. Щоб реалізувати ці цілі на світовому рівні, необхідно встановити дійсно новий міжнародний економічний порядок. Він повинен гармонізувати інтереси індустріально розвинених країн. Фундаментальна реформа фінансових відносин повинна створити умови для міжнародного економічного співробітництва. Міжнародний економічний порядок, заснований на рівноправності, необхідний не тільки виходячи з вимог солідарності, але також і для створення більш ефективної, продуктивної і збалансованої світової економіки.

80. Щодо міжнародних боргів пріоритетним має стати списання боргів найбідніших країн. Це має стабілізувати торгівлю і експортні доходи країн Півдня, сприяти створенню в них за допомогою міжнародних організацій необхідних товарних резервів. Північ має відкрити свої ринки для продукції Півдня і припинити політику субсидування свого експорту.

81. Оскільки в результаті застосування нових технологій продуктивність швидко зростає, необхідно переробити умови праці. Мета перетворень - з використанням відповідних технологій та за участю самих робітників гуманізувати працю. Кількість робочих місць має рости за рахунок інвестицій в соціальне забезпечення та відновлення навколишнього середовища, а також вкладів суспільства у розвиток нових технологій і поліпшення інфраструктури. Консервативна економічна політика в багатьох індустріальних країнах призвела до масового безробіття, тим самим підриваючи соціальну справедливість і стабільність, викликаючи зростання бідності в багатих країнах. Тому першочергового значення набуває забезпечення урядами повної зайнятості на практиці.

82. У багатьох випадках скорочення робочого дня може допомогти в досягненні справедливого розподілу оплачуваної роботи і домашньої роботи між чоловіками і жінками. Це збільшує кількість вільного часу у робітників, фермерів і службовців, який може бути використаний для інших форм діяльності.

Солідарність Півночі і Півдня

83. Економічний розвиток - безперечно пріоритет для Півдня. Але не можна стверджувати, що є проста формула, що дозволяє покласти край бідності в країнах, що розвиваються, будь ця формула соціалістичною або будь-якою іншою. Економіки цих країн потребують скорочення торгових бар'єрів, поліпшення доступу до ринків та отримання нових технологій. Вони також потребують розвитку своїх власних наукових ресурсів, наприклад, в області біотехнологій, а також подолання залежності від старих технологій.

84. Деякі бідні країни зацікавлені в отриманні традиційної допомоги, оскільки вона залишається для них життєво необхідною. Багато хто з них в різних регіонах світу потребує земельних реформ, розробки заходів, стимулюючих забезпечення фермерами стабільних поставок їжі, також необхідна підтримка існуючих кооперативних традицій землеробства. Але саме по собі зростання виробництва продовольства не покінчить з голодом. На жаль, в деяких випадках збільшення експорту сільгосппродукції зменшує поставки продовольства на внутрішній ринок, що призводить одночасно і до зростання сільськогосподарського виробництва, і до загострення проблеми голоду. Гарантія забезпечення населення продуктами харчування і повної зайнятості і повинна бути завданням чинної політичної системи.

85. Боргова криза призвела до відтоку фінансових коштів з країн, що розвиваються до найбільш індустріалізованих. Необхідно домогтися негайного надання затвердженої ООН офіційної допомоги країнам, що розвиваються, у розмірі 0,7% ВНП, що вдвічі перевищує нинішню. Термінові скоординовані міжнародні зусилля необхідні, щоб полегшити тягар зовнішнього боргу країн.

86. Програми співробітництва з Півднем повинні бути спрямовані на економічне зростання країн і справедливий розподіл доходів. Програми допомоги повинні зосередитися на розвитку найбідніших груп, сприяти перетворенню деградуючих соціальних структур і поліпшенню становища жінок у суспільстві. Певні програми допомоги дітям мають найбільшу важливість. Розвитку демократії сприяє також допомога, яка надається різними громадськими та кооперативними рухами.

87. Масштабний підхід до проблеми розвитку економіки сприяє призупиненню масивних міграційних потоків у великі міста Півдня, багатьом з яких загрожує неконтрольоване зростання населення, що перетворює ці міста в мегаполіси нетрів.

88. Інтеграція між країнами Півдня і Півночі стає важливим кроком на шляху до економічного прогресу. Істотне зростання торгівлі між ними сприятиме зростанню добробуту і поліпшить їх перспективи у вирішенні криз, викликаних різкими змінами в структурах виробництва і зайнятості. Зближення економічних зв'язків і швидко зростаючі ринки в світі, що розвивається, є життєвою передумовою позитивного розвитку світової економіки.

89. Відкрита світова економіка може і стимулювати розвиток Півдня, і завдати шкоди. Країни Півночі не повинні впроваджувати економічну і торгову політику, що призводить до зниження життєвого рівня і, тим самим, руйнування демократичних основ в країнах Півдня.

90. Нерівність і диктатура - вороги не тільки прав людини, а й справжнього розвитку людства. Соціальна та економічна демократія не може розцінюватися як розкіш, доступна лише багатим країнам, вони необхідні для успішного розвитку будь-якої країни. Саме тому зміцнення демократичного соціалізму на Півдні настільки важливо. У цьому контексті нещодавнє розширення діяльності Соціалістичного Інтернаціоналу на Півдні, особливо в країнах Латинської Америки і Карибського басейну, є доброю ознакою і для Півночі, і для Півдня.

91. Допомогти Півдню вийти зі злиднів - спільна справа країн Півночі, реалізації якої сприятиме роззброєння, підвищенню добробуту, створення необхідного числа робочих місць як в передових, так і в країнах, що розвиваються. Вирішення цієї проблеми - ключове питання в стратегії соціалістів при розгляді ними широкомасштабних економічних змін на міжнародному рівні, в період криз і в перехідний період, а також найважливіша частина пропозицій, висунутих демократичними соціалістами з метою формування нових соціальних та економічних структур, здатних забезпечити мир і процвітання в ХХI столітті.

VI. ІЗ СОЦІАЛІСТИЧНИМ ІНТЕРНАЦІОНАЛОМ ДО ДЕМОКРАТИЧНОЇ СВІТОВОЇ СПІЛЬНОТИ

Єдність міжнародного соціалізму

92. У період стрімкої інтернаціоналізації цілі демократичного соціалізму не можуть бути досягнуті в рамках окремих країн. Долі людей, що живуть в різних частинах світу, як ніколи раніше, пов'язані між собою. Тому співробітництво соціалістичних партій усіх країн світового співтовариства – в інтересах як національних, так і міжнародних. Цю мету Соціалістичний Інтернаціонал, перший раз створений у 1864 р., поставив перед собою знову у 1951 році, відновлюючи свою діяльність.

93. Незважаючи на те, що Соціалістичний Інтернаціонал об'єднує в собі рухи з давніми традиціями, це не наднаціональна централізована організація; це асоціація незалежних партій, вірних загальним принципам, чиї представники прагнуть вчитися один у одного, спільними зусиллями сприяти поширенню соціалістичних ідей на міжнародному рівні.

94. Метою інтернаціоналу є сприяння діяльності, спрямованої на досягнення співробітництва і солідарності, з урахуванням того, що можливі різні шляхи утвердження основних цінностей плюралістичного демократичного соціалізму в різних суспільствах. Кожна партія, яка є членом Соціалістичного Інтернаціоналу несе відповідальність за втілення рішень цієї організації у своїй країні.

95. В останні роки членство в Соціалістичному Інтернаціоналі набуло міжнародного характеру. Найбільше зростання відбулося завдяки вступу до Соцінтерну партій Латинської Америки та країн Карибського басейну, нові члени СІ з'явилися і на інших континентах. Співпраця з усіма соціал-демократичними рухами в усьому світі є метою Соціалістичного Інтернаціоналу.

96. З часу прийняття Франкфуртської Декларації Соцінтерну в 1951 р., в світі виникли більш близькі економічні та соціальні зв'язки, чого не можна сказати про зв'язки, викликані розвитком демократичного співтовариства та солідарності. Зараз стає очевидним, що напередодні ХХI століття соціалістичний рух стоїть на позиціях справжнього інтернаціоналізму як у своєму світогляді, так і в практичній діяльності.

Новий демократичний порядок

97. Найважливішою проблемою міжнародного значення зараз є формування нового демократичного світового співтовариства. Ми не можемо дозволити блокам, націям і приватним корпораціям формувати політичну структуру планети виходячи з їх егоїстичних інтересів.

98. Зміцнення системи ООН - важливий крок у створенні нового демократичного світового співтовариства. Там, де досягнуто згоди між основними націями, забезпечена реалізація найважливіших ініціатив по досягненню та підтриманню миру. Спеціалізовані організації ООН, подібні ВOЗ, і такі інституції ООН, як ЮНЕП і ЮНІСЕФ, своєю діяльністю демонструють прагнення урядів і громадян різних націй ефективно працювати разом для вирішення спільних міжнародних питань.

99. Нереалістично припускати, що справедливість і спокій можливо затвердити законодавчо, при істотній нерівності, у світі, де багато мільйонів людей ведуть боротьбу за виживання, в той час, як невеликі групи привілейованих користуються благами, про які всі інші не можуть і мріяти. Боротьба соціалістів у країнах, які першими стали на шлях капіталістичного розвитку, досягла успіхів у формуванні системи соціального забезпечення та досягнення солідарності, що розширило рамки демократії. Таким чином, зусилля, спрямовані на подолання нерівності в міжнародному масштабі, стали основним кроком на шляху до демократичної світової спільноти.

100. Немає ілюзій щодо швидкого досягнення цих ідеалів, але формування плюралістичного світу, заснованого на згоді і співробітництві, є необхідною умовою прогресивного розвитку людства. Це є одночасно і складним завданням, і обіцяє величезні можливості. Соціалістичний Інтернаціонал готовий прийняти цей виклик і боротися за мир, в якому наші діти зможуть жити і працювати в умовах миру, свободи і гуманності.

Ми віримо, що твердість наших принципів, сила аргументів, і віра в наші ідеали людей, які підтримують нас, внесуть свій вклад у формування соціал-демократичного майбутнього в ХХI столітті. Ми закликаємо всіх чоловіків і жінок приєднатися до нашої діяльності.

Джерело: http://www.spu.pl.ua/post.php?id=11153