суботу, 21 жовтня 2017 р.

То як партії братись за економіку?

Це колись я написав для Політико.

Але з часом там перестало показувати схемку пропонованого підходу, а це ж важливо. То тепер я просто дублюю текст. На жаль, він актуальності не втратив.

Економіка – це питання питань. Корінь всіх наших проблем. І всі з цим згодні. Тому цілком вірогідним виглядає рішення вважати саме цей напрямок роботи найбільш пріоритетним в програмі поточної роботи будь-якої партії. Звісно, такої, що турбується саме про свого виборця, а не власника цього політпроекту. Правда, можна ще сумніватись стосовно корупції як більш пріоритетного напрямку діяльності. Але це проблема курки і яйця або двох сторін однієї скорботної медалі: можна сміливо прирівняти їх важливість і пріоритетність.

1 Постановка питання


Втім, між корупцією і економікою є важлива відмінність в методичному плані. Якщо про те, що треба зробити задля подолання корупції всі, хто цікавився цим питанням, знають чудово (див. докладніше тут: http://politiko.ua/blogpost114766 ), то економіка є надто складною сферою, щоб навіть намагатись повторити такий підхід. План роботи на цьому напрямку навіть приблизно не можна просто так сісти й написати. Ну, комусь з партійного активу чи залученому до справи фахівцю. 

Більше того, згадавши прізвища Ерхарда, Бальцеровича, Гайдара, ми маємо визнати, що для розробки економічної стратегії партії у неї має бути відповідний, дуже авторитетний фахівець. Член партії? Ні, це не обов'язково. Є інша, більш реальна, як може статись, схема. Вона і представлена нижче, але спочатку маленьке зауваження щодо поняття процесу.

В бізнесі ми кажемо про бізнес-процеси. В політології використовують поняття політтехнологій або соціальних технологій. Все це процеси, втім, зовсім не випадково для їх означення й розрізняння використовуються окремі фахові терміни. 

Не вдаючись до визначення того процесу, що має забезпечення партійний вплив на економіку, просто спробуємо його відобразити. Бо ми ж цього прагнемо - вплинути нарешті на економіку належним чином? І це точно не разовий захід чи, навіть, короткочасна кампанія, а довготривалий процес. Що здійснюється певними елементами, складовими певної системи, кожний з яких є важливим для досягнення результату. Процес пропонується розглянути такий:





А характеристика наведених на схемі елементів наведені далі.

2. Науковий керівник


Є таке поняття в науковому середовищі. Чому б не запозичити? Для забезпечення належного наукового рівня пропонованих рішень. Просто кажучи, це людина, яка бере на себе відповідальність сказати: треба робити так. А потім пояснити деталі, захистити концепцію в науковій дискусії і, можливо, щось відкоригувати в початковому варіанті. І потім вже під час реалізації бути на сторожі і в готовності до розробки відповідних заходів щодо необхідної реакції на зміну середовища.

Мені відомі прізвища трьох таких фахівців (у алфавітному порядку): В.Лановий, А.Новак, О.Пасхавер. Зрозуміло, що я жодним чином не претендую на те, що це вичерпний і обґрунтований перелік – це просто моє враження від того, що я колись чув і бачив. Візьмемо його зараз за робочу основу для подальших міркувань. А вони будуть такими.


Старі партії, як видається, не дуже цікавляться справжніми фахівцями, що мають свій погляд на розвиток країни. Бо вони незручні, вони не можуть забути те, що точно знають, на користь того, що каже партійний вождь.


Фахівці ж, зі свого боку, хоч і не можуть зреалізувати своє бачення в позапартійний спосіб, втім займатись політичною діяльністю не збираються. Бо мають перед очима безліч прикладів огидного, захланного ставлення політеліти до нашої економіки. Країна, таким чином, позбавлена дійсно професійного, державницького курсу в економіці, блукаючи манівцями олігархічно залежних псевдореформ. Вихід з цього зачарованого кола може й повинна запропонувати саме нова партія, орієнтована не на олігархів, а на виборця.

А які в нас підстави вважати, що такі поважні люди взагалі захочуть (чи зможуть?) розмовляти з партійцями стосовно своєї участі в проекті або взагалі будь-якого співробітництва з партією. Можу уявити чи припустити, що пан Ляшко або партія Свобода жодних шансів би в цьому відношенні не мали. А серйозна, справжня партія, що не тільки декларує, а й робить щось по-новому, як справжня - вона має шанс. Можливо, не відразу, можливо, не в тих форматах, що тут запропоновані, але співробітництво не може не відбутись, якщо партія переконає авторитетного фахівця (і виборця) в тому, що вона є справжнім, надійним і стабільним партнером. Ну, принаймні молодого асистента чи аспіранта можна ж на це діло спорядити? Для початку.

3 Керівник проекту


Здавалось би, що керівник проекту в нас вже є. Ні, то науковий керівник, він відповідає за рівень пропонованих заходів перед самим собою, ну і науковим співтовариством. І також своїми співгромадянами.

А керівник проекту відповідає за його організацію і просування в напрямку задекларованих цілей. Перед своєю партією, її керівними органами. І виборцем. 

Чому я про відповідальність так докладно? Щоб було зрозуміло, що йдеться про якусь роботу та її наслідки, результати, а не тільки про текст для виборця в межах виборчої кампанії. Але повернімося до фігури керівника проекту. Мабуть, постать ключова? 

Зрозуміло, що це має бути хтось з членів проводу, досвідчена й кваліфікована людина. Зрозуміло, що має бути відповідне рішення керівного органу. Зрозуміло, що взагалі рівень уваги до цього питання, напрямку роботи чи проекту має бути відповідний. 

Та і взагалі, все, що пов'язано з керівником проекту, зрозуміти легко. Найти його може бути важко, але це вже інше питання. Питання довіри до партії?

4 Фахівці


Все сказане раніше про керівника проекту виглядає однозначним і зрозумілим. Інша справа з його робочою групою, необхідність якої сама по собі – знову – жодних питань не викликає. 

Справа в тім, що дуже важко передбачити, які саме помічники знадобляться керівнику для реалізації цього проекту. Що саме треба буде робити членам цієї робочої групи? Чи це буде аналіз фінансово-економічного матеріалу, чи моніторинг, чи, можливо, роз'яснення концепції та окремих розділів програми іншим учасникам проекту – дуже різні види діяльності. У будь-якому випадку ці люди повинні мати відповідну підготовку й бажання докласти власних зусиль для просування проекту. 

Як я скажу, що комплектування такої групи фахівців є найпершим завданням керівника проекту, то заперечень, мабуть, і тут не буде. Втім, хоч конкретика в питаннях складу групи на такій відстані неможлива, деякі передбачення можна зробити. 

Фахівці з питань фінансів, податків, малого бізнесу мають бути? Скоріше за все, що так. Галузеві – аграрій, енергетик, транспортник чи металург? Важко сказати.
А інформаційний працівник, назвемо його, скажімо, редактором інформаційного каналу або секретарем робочої групи? Такий точно знадобиться.

5 Територіальні організації


Реалізація будь-якої програми відбувається в часі і просторі. Останнє у нашому випадку стосується обласних організацій. Відтак можемо зазначити, що в робочій групі мають обов'язково бути задіяні їх представники. З відповідною підготовкою і статусом. Це теж зрозуміло в принципі, а в деталях, мабуть, повинно вирішуватись керівником проекту.

Але цей територіальний аспект має бути задіяний не після розробки програми – для її виконання. А з самого початку. Бо готуватись до такої роботи треба буде дуже ретельно: вивчати матеріали економічного характеру, засвоювати пропозиції наукового керівника, задавати запитання, примірювати на свої місцеві підприємства й бюджети. Від такої підготовки буде залежати успіх реалізації.

6 Інформаційний фонд


Не можна уявити собі цю робочу групу з питань економіки (разом з територіальною інфраструктурою) без певної бібліотеки, яку за рекомендаціями наукового керівника має сформувати, мабуть, редактор інформаційного каналу чи секретар? 

Дійсно, як братись за економіку, то треба щось в цьому не просто щось розуміти, а знати точно, аргументовано. Точно розуміти, що пропонують фахівці, і вміти донести це до виборця. Бо для того, щоб він перестав клювати на популістські заманухи, він має одержувати справжню інформацію про стан і перспективи економіки. Це завдання саме партії і саме її активу. Тієї частини, що взялась працювати в галузі економіки.

Ну, завдання дати всім учасникам проекту вищу економічну освіту в нас бути не може, але забезпечити арсенал для інтелектуальної боротьби з популізмом конче необхідно. Зазначимо, що тут будуть потрібні матеріали різних рівнів складності для різного рівня підготовки її адресатів. Одне діло фахова дискусія з опонентом з іншої партії – тут потрібен високий, досконалий професійний рівень і саме з питань економіки. А інше діло – донесення до широких верств населення принципових положень, суті пропонованих рішень. Тут потрібна простота, хоча і не за рахунок відмови від принципових, корінних положень. Відповідно, центр тяжіння переміщується в сферу популяризації, полеміки, публіцистики.


Все це - завдання партії як великого національного організму. І найголовнішим видається саме цей момент навернення людей - як активістів так і виборців - до читання, аналізу й переконання в тому, що рішення в галузі побудови ефективної сучасної економіки є, справа тільки в тім, щоб ми всі разом їх зреалізували. Спільними зусиллями.

А ось і приклад, ну, скажімо, зародок тієї бібліотеки.

7 Інформаційний канал


Мабуть, жодних сумнівів не може бути в тому що це абсолютно необхідний елемент системи. Інакше не уявити собі все це в реальному русі до визначеної мети. Реалізація у вигляді групи чи кількох груп Фейсбук теж виглядає очевидною. От і добре, діло зроблено: схему розглянуто. Зробимо висновки?

8 Висновки


Ні, висновки робити ще зарано. Треба почути думку партійців: чи вони згодні з пропонованим підходом, чи, може, в них є більш ефективні пропозиції. Мабуть, як є, то це не тайна, комерційна чи ще якась? Дійсно, розказати суспільству, як саме партія буде вирішувати питання розробки власної стратегії впливу на економіку – це було б чудовим кроком у передвиборчих умовах, а? Кроком від старих популістських "оберіть – і буде вам щастя" до цивілізованих і зрозумілих намагань вирішувати складні питання, а не ховатись від них. Вирішувати шляхом тривалої і цілеспрямованої партійної роботи.

2 коментарі:

  1. Всё, о чём Вы так пространно говорите, это уровень одного проекта -- научно обоснованного, забюрократизированного. Но экономика -- это не проект, это система, которая имеет свою чёткую структуру, в составе которой находятся её родные динамические факторы, ежеминутно трансформирующие свою же структуру. И система остаётся живущей до тех пор, пока она сохранаяет целостность и свою закономерность построения: соотношение статических и динамических элементов структуры, динамика этого соотношения во времени, управляемость или саморегуляция, самодостаточность или паразитирование на других системах и пр.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Совершенно верно: одного проекта. Привязанного ко времени и месту. После того, как программа сделана и принята, ее нужно пробовать выполнять. И через некоторое время делать корректировку - это уже следующий проект.
      Хочется вместо рекламных текстов увидеть именно программу. А это уровень. И квалификации, и организации.

      Видалити