Тема національної ідеї не втрачає популярності.
Різні автори по-різному до цього питання підходять. Але то все, так би мовити, авторські пропозиції. Є і інший підхід. Про нього далі.
Джеерло: https://drive.google.com/file/d/0BxXYRfo_CqawYXprSFdHOG5mMUU/view
У 1993 р. українознавці КНУ імені Тараса Шевченка були залучені до виконання науково- дослідного проекту "Українська національна ідея: теоретико-емпіричні аспекти", який тривав до 2013 р.
Аналіз уявлень громадян України про сучасну українську національну ідею (виявлених у Всеукраїнських репрезентативних опитуваннях) показав, що штучно витворені й нав'язані ідеї не можуть стати ефективним інструментом реального згуртування суспільства й мобілізації громадянської активності його членів, що національні ідеї не народжуються в кабінетах, а створюються народом, який поступово стає нацією, тому для визначення сучасної національної ідеї потрібно знати суспільні настрої і очікування, погляд різних верств населення на актуальні проблеми суспільства.
До того ж потрібно, щоб громадяни держави не просто погоджувались із висловленими елітою ідеями, а щоб ці ідеї "стукали в серця людей", "резонували" в суспільстві, щоб громадяни були готовими до реальної діяльності для їх реалізації.
В нашому дослідженні були враховані загальнонаукові вимоги до національної ідеї:
· національна ідея повинна бути суспільно-інтегруючою, мобілізуючою та перетворюючою;
· крім цього національна ідея повинна бути не тільки досить масштабною, щоб мотивувати спільну діяльність великих соціальних груп, але й базуватися на внутрішній потребі людей у подібній об'єднуючій ідеї, що б зумовило відповідну мотиваційну активність.
Проведене дослідження дозволило виявити перелік тих ідей, які могли б об'єднати українське суспільство і стати базою для сучасної української національної ідеї:
1) Ідея утвердження людської, громадянської й національної гідності та достойного життя українських громадян – 0,673 (середній індекс підтримки);
2) Ідея утвердження України як сильної й розвинутої європейської держави, яку б поважало світове співтовариство – 0,656;
3) Ідея стабільного демократичного розвитку (українського суспільства і держави, економіки і технологій, права і культури, моралі й духовності, науки й освіти) – 0,633;
4) Ідея створення правової держави, утвердження законності, прав і свобод усіх громадян України – 0,627;
5) Ідея повернення України до європейської цивілізації (паритетна співпраця й інтеграція з європейськими країнами та входження в загальноєвропейські структури) – 0, 611;
6) Ідея відродження і процвітання держави, нації й суспільства – 0,571;
7) Ідея соціокультурного, економічного й технологічного прориву України до вершин сучасної цивілізації (поєднання досвіду світової цивілізації, передових технологій та власних традицій, джерел і ресурсів) – 0,556;
8) Ідея утвердження незалежності України в політичній, правовій, економічній, соціальній і духовній сферах – 0,549;
9) Ідея опори на власні сили – 0, 542;
10) Ідея конкурентоспроможності української держави і нації (перетворити Україну на технологічно розвинену країну, виховати нове покоління, здатне добиватися успіхів у сучасному світі) – 0,537.
Проведене дослідження показало, що:
а) найбільш значущими як для всього суспільства, так і для кожної конкретної особистості стали концепти "гідності", "свободи", "розвитку", "справедливості", "прав людини", "патріотизму", "європейського вибору", "відродження", "процвітання", "утвердження України як європейської держави, а українців як європейської нації", "повернення України до Європи", "громадянської солідарності", "громадянськість та працьовитість", "верховенства права" та ін.;
б) більшість респондентів підтримують гасло, яке можна було б накреслити на гербі України – "Од Відродження до процвітання: державність, законність, праця, права людини" та стислу формулу загальнонаціональної ідеї – "Гідність, розвиток, свобода", яка є не просто декларацією, а акумулює в собі як суто українські ідеологічні та духовно-культурні надбання, так і загальнолюдські цінності (тут варто зауважити, що О. Пахльовська, яка ще не знала результатів нашого дослідження, говорила, що одним з найкращих мотто для Об'єднаної Європи було гасло "Об'єднані свободою", закликавши працювати для того, щоб в українському мотто також "було присутнє слово Libertas, Свобода");
в) проти забезпечення гідного життя українських громадян та європеїзації України не виступають навіть прихильники відновлення СРСР, а 68 % опитаних експертів заявили, що вони, на жаль, не бачать серед представників нинішньої влади тих, хто насправді зможе європеїзувати Україну, запровадити європейські стандарти життя та забезпечити її громадянам гідність, розвиток, свободу і процвітання.
Використані методи дозволили узагальнити всі домінуючі в опитуванні варіанти, врахувати палкі прагнення наших громадян до утвердження України на міжнародних спортивних аренах та мистецьких заходах (ці почуття зажди об'єднують усіх українців) і сформулювати сучасну українську національну ідею: утвердитись як самобутня й процвітаюча європейська нація, яка реалізує свою місію і творче призначення, захищає свої надбання за допомогою сильної правової держави та ґрунтує свою солідарність на принципах: гідність, розвиток, свобода.
Різні автори по-різному до цього питання підходять. Але то все, так би мовити, авторські пропозиції. Є і інший підхід. Про нього далі.
Джеерло: https://drive.google.com/file/d/0BxXYRfo_CqawYXprSFdHOG5mMUU/view
Воропаєва Тетяна, канд. психол. наук, доцент, ст. наук. співроб., керівник
відділу «Етнологія» Центру українознавства філософського факультету
КНУ імені Тараса Шевченка
ТРАНСФОРМАЦІЯ УЯВЛЕНЬ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ
ПРО НАЦІОНАЛЬНУ ІДЕЮ
У 1993 р. українознавці КНУ імені Тараса Шевченка були залучені до виконання науково- дослідного проекту "Українська національна ідея: теоретико-емпіричні аспекти", який тривав до 2013 р.
Аналіз уявлень громадян України про сучасну українську національну ідею (виявлених у Всеукраїнських репрезентативних опитуваннях) показав, що штучно витворені й нав'язані ідеї не можуть стати ефективним інструментом реального згуртування суспільства й мобілізації громадянської активності його членів, що національні ідеї не народжуються в кабінетах, а створюються народом, який поступово стає нацією, тому для визначення сучасної національної ідеї потрібно знати суспільні настрої і очікування, погляд різних верств населення на актуальні проблеми суспільства.
До того ж потрібно, щоб громадяни держави не просто погоджувались із висловленими елітою ідеями, а щоб ці ідеї "стукали в серця людей", "резонували" в суспільстві, щоб громадяни були готовими до реальної діяльності для їх реалізації.
В нашому дослідженні були враховані загальнонаукові вимоги до національної ідеї:
· національна ідея повинна бути суспільно-інтегруючою, мобілізуючою та перетворюючою;
· крім цього національна ідея повинна бути не тільки досить масштабною, щоб мотивувати спільну діяльність великих соціальних груп, але й базуватися на внутрішній потребі людей у подібній об'єднуючій ідеї, що б зумовило відповідну мотиваційну активність.
Проведене дослідження дозволило виявити перелік тих ідей, які могли б об'єднати українське суспільство і стати базою для сучасної української національної ідеї:
1) Ідея утвердження людської, громадянської й національної гідності та достойного життя українських громадян – 0,673 (середній індекс підтримки);
2) Ідея утвердження України як сильної й розвинутої європейської держави, яку б поважало світове співтовариство – 0,656;
3) Ідея стабільного демократичного розвитку (українського суспільства і держави, економіки і технологій, права і культури, моралі й духовності, науки й освіти) – 0,633;
4) Ідея створення правової держави, утвердження законності, прав і свобод усіх громадян України – 0,627;
5) Ідея повернення України до європейської цивілізації (паритетна співпраця й інтеграція з європейськими країнами та входження в загальноєвропейські структури) – 0, 611;
6) Ідея відродження і процвітання держави, нації й суспільства – 0,571;
7) Ідея соціокультурного, економічного й технологічного прориву України до вершин сучасної цивілізації (поєднання досвіду світової цивілізації, передових технологій та власних традицій, джерел і ресурсів) – 0,556;
8) Ідея утвердження незалежності України в політичній, правовій, економічній, соціальній і духовній сферах – 0,549;
9) Ідея опори на власні сили – 0, 542;
10) Ідея конкурентоспроможності української держави і нації (перетворити Україну на технологічно розвинену країну, виховати нове покоління, здатне добиватися успіхів у сучасному світі) – 0,537.
Проведене дослідження показало, що:
а) найбільш значущими як для всього суспільства, так і для кожної конкретної особистості стали концепти "гідності", "свободи", "розвитку", "справедливості", "прав людини", "патріотизму", "європейського вибору", "відродження", "процвітання", "утвердження України як європейської держави, а українців як європейської нації", "повернення України до Європи", "громадянської солідарності", "громадянськість та працьовитість", "верховенства права" та ін.;
б) більшість респондентів підтримують гасло, яке можна було б накреслити на гербі України – "Од Відродження до процвітання: державність, законність, праця, права людини" та стислу формулу загальнонаціональної ідеї – "Гідність, розвиток, свобода", яка є не просто декларацією, а акумулює в собі як суто українські ідеологічні та духовно-культурні надбання, так і загальнолюдські цінності (тут варто зауважити, що О. Пахльовська, яка ще не знала результатів нашого дослідження, говорила, що одним з найкращих мотто для Об'єднаної Європи було гасло "Об'єднані свободою", закликавши працювати для того, щоб в українському мотто також "було присутнє слово Libertas, Свобода");
в) проти забезпечення гідного життя українських громадян та європеїзації України не виступають навіть прихильники відновлення СРСР, а 68 % опитаних експертів заявили, що вони, на жаль, не бачать серед представників нинішньої влади тих, хто насправді зможе європеїзувати Україну, запровадити європейські стандарти життя та забезпечити її громадянам гідність, розвиток, свободу і процвітання.
Використані методи дозволили узагальнити всі домінуючі в опитуванні варіанти, врахувати палкі прагнення наших громадян до утвердження України на міжнародних спортивних аренах та мистецьких заходах (ці почуття зажди об'єднують усіх українців) і сформулювати сучасну українську національну ідею: утвердитись як самобутня й процвітаюча європейська нація, яка реалізує свою місію і творче призначення, захищає свої надбання за допомогою сильної правової держави та ґрунтує свою солідарність на принципах: гідність, розвиток, свобода.
І респонденти, і аналітики вважають ідею утвердження України й формулу "Гідність, розвиток, свобода" не просто системою духовних орієнтирів, цивілізаційних засад та екзистенційних принципів української модерної нації, що формується, але й своєрідним українським "Liberte, egalite, fraternite" (де концепти "гідність", "розвиток", "свобода" є загальнонаціональними ціннісними пріоритетами, які передбачають різні рівні своєї реалізації – індивідуальний, суспільний, державний, наприклад: гідність людини, гідність суспільства, гідність України, а також різні виміри – розвиток демократичний, економічний, духовний, інтелектуальний тощо).
Проведене дослідження показало, що витоки сучасної української ідеї сягають ще антських часів та доби Київської Русі, епохи Б.Хмельницького та Конституції П.Орлика, часів українського Відродження та Універсалів УНР, окремі “компоненти” сучасної української ідеї весь час “циркулювали” в українському суспільстві та були репрезентовані у творах найвидатніших представників української еліти.
Так, ідея СВОБОДИ почала утверджуватися на українських теренах ще з часів племен антів та склавинів, полян, древлян, уличів та інших, тобто витоки цієї ідеї сягають доби праукраїнських племен (так, за даними Маврикія, племена склавинів і антів відзначались своєю великою любов’ю до волі і їх ніяким чином не можна було схилити до рабства; пізніше цю саму думку підкреслив Вольтер: “Україна завжди прагне до волі”).
Ідея РОЗВИТКУ починає циркулювати в соціумі з часів утвердження українського етносу, починаючи з ХІІ ст. і продовжуючи свій вплив на суспільство в часи заснування Київського братства, а також у працях М.Гоголя, М.Драгоманова та В.Винниченка.
Ідея ЛЮДСЬКОЇ, ГРОМАДЯНСЬКОЇ ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ ГІДНОСТІ започатковується в ХУІ-ХУІІ ст. і починає утверджуватися в час постання української нації (спочатку як нації-культури), репрезентуючись у працях П.Юркевича, М.Грушевського, І.Франка, Лесі Українки, В.Винниченка, Є.Сверстюка та багатьох інших представників української еліти. Вельми прикметним є той факт, що політичним кредо українського гетьмана Петра Дорошенка було гасло “Гідність України – найвищий закон!” Історія підтверджує, що такі високі принципи української національної ідеї є незнищенними, адже саме ідея людської, громадянської й національної гідності та гідного життя є найбільш популярною сьогодні, вона постійно домінувала у великому переліку різних ідей, починаючи з 1993 року.
Ідея ДЕРЖАВНОСТІ почала утверджуватися на українських теренах в часи Іларіона, Ізяслава, Володимира Мономаха, Клима Смолятича, активізуючись в часи Б.Хмельницького, П.Орлика, на початку та в кінці ХХ ст., вона була репрезентована в творах М.Грушевського, В.Винниченка, В.Липинського, Д.Донцова, М.Міхновського та багатьох інших. Ідея ЗАКОННОСТІ має свої витоки з “Повісті минулих літ”, “Руської правди”, “Бджоли”, з праць Станіслава Оріховського- Роксолана, активізуючись на початку та в кінці ХХ ст. Ідея ПРАЦІ на благо своєї Вітчизни започатковується у творах Данили Заточеника, в “Повісті минулих літ”, у “Бджолі”, активізуючись у творах Володимира Мономаха, Г.Сковороди (концепція “спорідненої праці”, праці за покликанням) та інших.
Витоки ідеї ПРАВ ЛЮДИНИ простежуються у працях Христофора Філалета, Пилипа Орлика, утверджуючись у творах Лесі Українки, Івана Франка та багатьох сучасних авторів.
Ідея національного, економічного, культурного, духовного ВІДРОДЖЕННЯ починає циркулювати в суспільстві в ХІХ – ХХ ст.ст., репрезентуючись у творах М.Костомарова, Т.Шевченка, П.Куліша, М.Грушевського, В.Винниченка, Д.Донцова, Ю.Липи, І.Лисяка-Рудницького та багатьох інших.
Ідея ПРОЦВІТАННЯ нації і держави започатковується у працях М.Грушевського та М.Драгоманова та Д.Чижевського і починає активно резонувати в українському суспільстві в кінці ХХ ст.
Отже, проведене дослідження враховує не тільки громадську думку та масову свідомість сучасних громадян України, але й дає змогу простежити генезу української ідеї від її витоків і зародження до сучасного рівня розвитку. Виявляється, що українська національна ідея як важливий і складний феномен, не обмежується лише ХУІІ – ХХ ст.ст., оскільки її витоки (які ми змогли простежити) сягають у глибину віків – аж до ідеології праукраїнців. Ми бачимо, що сучасну українську ідею репрезентують саме ті ідеологеми і цінності, що притаманні українському народові історично, що викристалізувалися в “лоні” його етнокультури, що сформувалися в процесі його геополітичного розвитку та постання його національної культури.
Проведене дослідження показало,
що глибинний ґрунт сучасної української ідеї було закладено ще в антські часи;
що, починаючи з цієї доби вже можна простежити етнокультурну, знаково-символічну, нормативно-ціннісну та духовно-світоглядну спадкоємність українського народу.
Отже, змістом сучасної української ідеї є головна мета поступу української нації й держави – цивілізаційне "повернення" України до Європи та її утвердження в колі цивілізованих народів, а шляхами досягнення цієї мети є Європеїзація, Демократизація та Відродження України:
1) європеїзація усіх сфер життєдіяльності українського суспільства й української держави на засадах як європейських принципів і цінностей, так і базових українських цінностей, смислових орієнтирів та духовних пріоритетів,
2) політичне, правове, економічне, соціальне, культурне і духовне відродження України,
3) зміцнення ролі суверенної правової держави як гаранта поступу й процвітання України та її громадян.
Відомо, що без вільної, демократичної України не буде вільної, безпечної і демократичної Європи. Втілення в життя української національної ідеї має велике міжнародне значення, оскільки цивілізаційне повернення України до Європи дозволить забезпечити не тільки більш чітку геополітичну визначеність європейської спільноти, але й її свободу, безпеку та самодостатність.
Проведене дослідження показало, що витоки сучасної української ідеї сягають ще антських часів та доби Київської Русі, епохи Б.Хмельницького та Конституції П.Орлика, часів українського Відродження та Універсалів УНР, окремі “компоненти” сучасної української ідеї весь час “циркулювали” в українському суспільстві та були репрезентовані у творах найвидатніших представників української еліти.
Так, ідея СВОБОДИ почала утверджуватися на українських теренах ще з часів племен антів та склавинів, полян, древлян, уличів та інших, тобто витоки цієї ідеї сягають доби праукраїнських племен (так, за даними Маврикія, племена склавинів і антів відзначались своєю великою любов’ю до волі і їх ніяким чином не можна було схилити до рабства; пізніше цю саму думку підкреслив Вольтер: “Україна завжди прагне до волі”).
Ідея РОЗВИТКУ починає циркулювати в соціумі з часів утвердження українського етносу, починаючи з ХІІ ст. і продовжуючи свій вплив на суспільство в часи заснування Київського братства, а також у працях М.Гоголя, М.Драгоманова та В.Винниченка.
Ідея ЛЮДСЬКОЇ, ГРОМАДЯНСЬКОЇ ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ ГІДНОСТІ започатковується в ХУІ-ХУІІ ст. і починає утверджуватися в час постання української нації (спочатку як нації-культури), репрезентуючись у працях П.Юркевича, М.Грушевського, І.Франка, Лесі Українки, В.Винниченка, Є.Сверстюка та багатьох інших представників української еліти. Вельми прикметним є той факт, що політичним кредо українського гетьмана Петра Дорошенка було гасло “Гідність України – найвищий закон!” Історія підтверджує, що такі високі принципи української національної ідеї є незнищенними, адже саме ідея людської, громадянської й національної гідності та гідного життя є найбільш популярною сьогодні, вона постійно домінувала у великому переліку різних ідей, починаючи з 1993 року.
Ідея ДЕРЖАВНОСТІ почала утверджуватися на українських теренах в часи Іларіона, Ізяслава, Володимира Мономаха, Клима Смолятича, активізуючись в часи Б.Хмельницького, П.Орлика, на початку та в кінці ХХ ст., вона була репрезентована в творах М.Грушевського, В.Винниченка, В.Липинського, Д.Донцова, М.Міхновського та багатьох інших. Ідея ЗАКОННОСТІ має свої витоки з “Повісті минулих літ”, “Руської правди”, “Бджоли”, з праць Станіслава Оріховського- Роксолана, активізуючись на початку та в кінці ХХ ст. Ідея ПРАЦІ на благо своєї Вітчизни започатковується у творах Данили Заточеника, в “Повісті минулих літ”, у “Бджолі”, активізуючись у творах Володимира Мономаха, Г.Сковороди (концепція “спорідненої праці”, праці за покликанням) та інших.
Витоки ідеї ПРАВ ЛЮДИНИ простежуються у працях Христофора Філалета, Пилипа Орлика, утверджуючись у творах Лесі Українки, Івана Франка та багатьох сучасних авторів.
Ідея національного, економічного, культурного, духовного ВІДРОДЖЕННЯ починає циркулювати в суспільстві в ХІХ – ХХ ст.ст., репрезентуючись у творах М.Костомарова, Т.Шевченка, П.Куліша, М.Грушевського, В.Винниченка, Д.Донцова, Ю.Липи, І.Лисяка-Рудницького та багатьох інших.
Ідея ПРОЦВІТАННЯ нації і держави започатковується у працях М.Грушевського та М.Драгоманова та Д.Чижевського і починає активно резонувати в українському суспільстві в кінці ХХ ст.
Отже, проведене дослідження враховує не тільки громадську думку та масову свідомість сучасних громадян України, але й дає змогу простежити генезу української ідеї від її витоків і зародження до сучасного рівня розвитку. Виявляється, що українська національна ідея як важливий і складний феномен, не обмежується лише ХУІІ – ХХ ст.ст., оскільки її витоки (які ми змогли простежити) сягають у глибину віків – аж до ідеології праукраїнців. Ми бачимо, що сучасну українську ідею репрезентують саме ті ідеологеми і цінності, що притаманні українському народові історично, що викристалізувалися в “лоні” його етнокультури, що сформувалися в процесі його геополітичного розвитку та постання його національної культури.
Проведене дослідження показало,
що глибинний ґрунт сучасної української ідеї було закладено ще в антські часи;
що, починаючи з цієї доби вже можна простежити етнокультурну, знаково-символічну, нормативно-ціннісну та духовно-світоглядну спадкоємність українського народу.
Отже, змістом сучасної української ідеї є головна мета поступу української нації й держави – цивілізаційне "повернення" України до Європи та її утвердження в колі цивілізованих народів, а шляхами досягнення цієї мети є Європеїзація, Демократизація та Відродження України:
1) європеїзація усіх сфер життєдіяльності українського суспільства й української держави на засадах як європейських принципів і цінностей, так і базових українських цінностей, смислових орієнтирів та духовних пріоритетів,
2) політичне, правове, економічне, соціальне, культурне і духовне відродження України,
3) зміцнення ролі суверенної правової держави як гаранта поступу й процвітання України та її громадян.
Відомо, що без вільної, демократичної України не буде вільної, безпечної і демократичної Європи. Втілення в життя української національної ідеї має велике міжнародне значення, оскільки цивілізаційне повернення України до Європи дозволить забезпечити не тільки більш чітку геополітичну визначеність європейської спільноти, але й її свободу, безпеку та самодостатність.
Сучасна українська ідея виражає не тільки головну культурну домінанту українців – реалізація своєї місії і творчого призначення, не тільки історичне покликання української нації – захист і розвиток європейських цінностей та виконання ролі південно-східного форпосту європейської цивілізації, але й виражає квінтесенцію тих корінних інтересів, здійснення яких сьогодні найбільше потребує український народ: сконсолідуватися як самобутня, самодостатня й процвітаюча нація, позбутися статусу колишньої російської та радянської колонії, повноцінно утвердитись в колі європейських народів.
Немає коментарів:
Дописати коментар