вівторок, 22 листопада 2016 р.

НАТО чи постійний нейтралітет?

Цьому питанню стільки ж років, скільки й нашій незалежності. І ми всі відтягували його вирішення в надії, що час збільшить популярність близької нам особисто альтернативи. Та видається, що тая відстрочка закінчилась і треба таки вирішувати. Ну, звісно, на референдумі. Безумовно, по докладному й всебічному всенародному розгляді цього питання. Але хто буде ініціювати референдум? І хто нам організує всебічний розгляд? Та й референдуму можна чекати поки кривава роса виїсть нам очі. Тож берімося за діло самі.


Постановка питання

Як і всяке застаріле питання, альтернатива постійний нейтралітет - НАТО обговорювалось багато разів.


Але  сьогодні ситуація змінилась. Сьогодні вже по факту зрозуміло, що Росія готова воювати, не звертаючи абсолютно жодної уваги на жертви й руйнування,  жахливі економічні наслідки - це для нас, а також корінну зміну ставлення до неї в світі. І ще відключати газ. В намаганні пояснити Україні і всьому світові, що саме наш постійний нейтралітет є найкращім рішенням, найнадійнішою перспективою миру й злагоди. Зростання потягу до НАТО серед українців Росію не бентежить, Думки чи бажання людей - що своїх, що чужих - Кремль ігнорує.

То що маємо робити? Розібратись достеменно. Можливо, це можна зробити, склавши баланс.

Баланс

Кінець року в бухгалтерії означає початок роботи зі складення балансу. Всі про це знають. Як і те, що той баланс являє собою зведення і співставлення двох переліків грошових сум: тих, що були витрачені на підтримку бізнесу, і тих, що були отримані від клієнтів як оплата за товари й послуги. Не треба й казати, що перелік всіх різновидів або типів руху коштів заздалегідь визначений кодами й назвами статей балансу. Може, варто скористатись такою моделлю?

Дійсно, як можна було б одержати своєрідний баланс витрат і набутих вигод кожної з наведених вище альтернатив - нейтралітет і НАТО - то тоді ми б були готові до прийняття рішення.

Скласти такий баланс дуже непросто, але ж треба. От, скажімо, з наведеного вище посилання можна винести такі аргументи експертів щодо оцінки постійного нейтралітету:

1. Юридичні

1.1 Внутрішні

1.1.1 Потрібна зміна Конституції.

1.1.2 Таке питання вимагає проведення референдуму.

1.1.3 ...

1.2 Зовнішні

1.2.1 Потрібні гарантії членів Радбезу ООН.

1.2.2 Наш нейтралітет є маскуванням небажання Росії бачити нас в НАТО надійно захищеними від її зазіхань на відновлення СРСР.

2. Економічні

2.1 Рівень витрат на утримання армії

2.1.1 5% ВВП - для нас неприйнятний. Експерт А.

2.1.2 5% ВВП за досвідом Швейцарії визначаються їх військовою доктриною. Ми можемо обрати іншу модель, тримаючи видатки на рівні 2%. Експерт Б.

2.2 Промисловість військового комплексу

2.2.1 Військовий комплекс загине. Експерт В.

2.2.2 Військовий комплекс буде обслуговувати як українську реформовану армію, так і Росію, це є складовою загальної схеми. Експерт Б.

3. Військові

3.1 НАТО - надійно, нейтралітет - ні, він не забезпечить наші кордони від агресії Росії.

3.2 ...

Зрозуміло, що наведений приклад Балансу є умовним, він дає тільки приклад формату, в якому можна було б звести аргументацію щодо тих чи інших аспектів дуже складної проблеми. Виглядає, звісно, доволі фантастично. Але ж всі ці питання й ті чи інші відповіді - вони ж існують в реальному житті, про них явно чи приховано згадують експерти. Про них мовчать дипломати. То як проводити референдум? Наосліп? Наслухавшись телевізійних блазнів, агентів впливу, щирих і полум'яних, але неосвічених патріотів?

Експерти

Це момент ключовий. Для того, щоб мати повний і адекватний Баланс, треба мати кваліфікованих експертів, готових не просто емоційно щось заперечити, якомога дошкульніше образивши в телеефірі опонента, а навести аргументацію - письмово. Коротко, ясно, зрозуміло для пересічного українця. Абсолютно новий для України жанр.

Цілком зрозуміло, що серед експертів окрім вітчизняних мають бути також міжнародно визнані авторитети. Що представляють в явному або опосередкованому зв'язку точку зору Росії, Європи та Америки.

Організатор

Але хтось має взяти на себе клопіт організації всього цього процесу. Хтось авторитетний, спокійний, фахово підготовлений. Центр Разумкова? Фонд Ілька Кучеріва? Якась солідна газета? Не знаю. А що, власне, треба конкретно зробити тому Організатору цілком зрозуміло:

- довести методику або алгоритм процессу до пуття, бо зараз це просто ідея, а не готовий до вжитку продукт;

- сформувати пул експертів;

- одержувати та розміщувати в базі даних повні тексти експертних оцінок Балансу;

- відображати в Балансі висновки експертних оцінок з позначенням рівня їх підтримки в експертному пулі, в тому числі заперечення або альтернативні оцінки;

- супроводжувати Баланс певним додатковим допоміжним апаратом логічного співставлення або порівняння окремих висновків, що містяться в експертних оцінках;

- забезпечувати поширення інформації про хід процесу експертної оцінки.

Партії, ЗМІ, громадські організації, громадяни

Тепер про учасників процесу другого порядку. В тому сенсі, що мова не про експертів і Організатора, мова про все те, що оточує процес складення балансу і або сприяє його ефективному просуванню, або навпаки.

Про партії навіть говорити не хочеться. Бо в нас нема жодної, яка б прагнула в якійсь проблемі розібратись і запропонувати суспільству аргументований комплекс заходів, програму вирішення даної проблеми. Партії не збираються формувати суспільну думку в напрямку вирішення складних питань, вони хочуть вловити прагнення людей до кращого, цивілізованого життя і запевнити, що саме ця партія все-все зробить і все-все змінить як тільки одержить голоси виборця. Примітивно і брудно. Втім, без партій же неможливо провести референдум. І вони таки мають делегувати до пулу експертів хоча б по одному представнику.

ЗМІ не викликають такого тотального відчуження, як партії. І тут є цілком поважні бренди, яким кожен з нас довіряє. Як вони є дійсно журналістські утворення, а не партійні рупори, то свою роль виконають. Вона цілком очевидна і зрозуміла.

На громадські організації надії більше, ніж на партії. Там є експерти, є бажання почати нарешті впливати на розвиток ситуації. А яким саме чином, то вже залежить від кожної окремої одиниці - її рішення про участь в процесі і форми тої участі.

Громадяни. На них надії так само мало, як і на партії. Бо шахрайські партії і пасивні, відсторонені від політики громадяни - це ж  два боки однієї медалі. Втім, можливо подальший розвиток подій - не хочеться каркати - щось тут суттєво змінить?

Але, врешті-решт, референдум, про який мова йшла з самого початку, це чиє діло, хіба не громадян? Хіба вони не мають подбати про те, щоб їх рішення було зваженим, таким, що надає країні мир і спокій на довгі і довгі роки? Чи ми будемо чекати, поки шановні експерти, запрошені Організатором до співпраці, візьмуться до розмови чи то плідної організованої дискусії? Може, почнемо без них? От подивіться: http://reporter-ua.com/2014/08/27/54-letnyaya-zhenshchina-pobedila-v-shvatke-s-leopardom

А нам же протистоїть лише жалюгідна купка олігархів - десять-двадцать - оточена своїми наймитами. І ми віддали їм країну на поталу. Сидимо. Чекаємо. Чи не досить?




2 коментарі:

  1. Жаль, что выдающиеся эксперты ещё не поняли у кого в кармане страна и откуда ветер дует. Как-то на днях я поинтересовалась, когда была создана Бельгия? В 1830 году - совсем молодое Королевство... а как преуспевает!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Пока мы на диванах, страна в руках клоунов от олигархата. Не факт, что встанем.
      Германия, Италия тоже с Русью мериться древностью не будут. Французы республикик и монархии меряют пачками. Не в этом, конечно, дело.

      Видалити