Джерело: http://politiko.ua/blogpost119100
Вибори скінчились, політологи підбивають підсумки, пояснюючи собі і нам, чому все так сталося, до кого і від кого перейшов виборець, тепер можна починати підготовку до виборів наступних. Зрозуміло, осмислення того, що треба зробити в найближчому часі, аби покращити той майбутній результат у порівнянні з поточним - то центральне питання, яке постає перед кожною партією, її активістами й керівними органами. Його можна сформулювати і в дещо іншій площині: як підвищити довіру людей до своєї партії? Адже саме ця довіра, яку виміряти безпосередньо, звісно, неможливо, перетворюється на ті відсотки рейтингу. Десяті й соті долі яких, між іншим, точно відображають як не саму довіру, то принаймні відносний її рівень у порівнянні з іншими партіями. Так, це не тотожні речі, але в тому, що саме на підвищення довіри до себе має в першу чергу працювати кожна партія, що дбає про своє майбутнє, сумніву бути не може.
Рух електоральних вподобань, який відображають відомі всім результати – це результат складних процесів в суспільстві. І як будь-які складні процеси, ті, про які ми говоримо тут, можуть бути розглянуті з різних точок зору, під різними кутами і з різним ступенем деталізації. Як фахівець з питань організаційних та інформаційного забезпечення управлінських технологій, я хотів би привернути увагу партійців до аналізу роботи двох складових партійного Інтернет-простору: сайтів та об'єктів у Facebook. І саме у зв'язку з планами підвищення довіри до партії, поширення її впливу на виборця. Але для того, щоб це зробити, як виявилось, треба дати деякі пояснення або відомості з царини, в якій автор не є фахівцем, втім, змушений все ж таки цю тему зачепити. Хоча б для того, щоб привернути увагу соціологів, філософів та соціальних психологів в надії, що вони вже професійно й аргументовано розкриють її вповні. Потреба в цьому є велика, бо збудувати ефективні сучасні партії без належного наукового аналізу суспільних явищ – справа безнадійна. А поки зробимо те, що можна зробити вже сьогодні: позначимо цю проблему.
1 Що таке партія
Ну… Замислились? Так, будь-який пересічний громадянин має певні уявлення про те, що таке партія, втім, оскільки це поняття непросте, то і відповідь про наші уявлення про партію не може бути простою. Роль, призначення, функціонування партії – все це відразу і не згадаєш. Відразу не відповість навіть і партійний активіст. А для пересічного українця, тобто для переважної маси виборців, ці уявлення, розглянуті як суспільний феномен, є міфами. І оскільки наше суспільство є пострадянським, а там була одна партія, яка успішно (міфи, міфи) правила величезною країною, то і уявлення про партію в значній мірі базуються на досвіді чи образі КПРС, що його люди зберегли в своїй пам'яті. Знайомство з життям партій європейських або й американських, азіатських – воно впливає, звісно, на міфи, що залишились в нашій свідомості з радянських часів, але можна сказати, що й зміцнює їх. Розгляньмо перелік основних.
Структура наступних пунктів буде така: спочатку міф, потім його перевірка досвідом світового політикуму, потім вплив на ставлення до сучасних українських партій з позицій цього міфу і, нарешті, можливий спосіб, в який цей міф можна використати для підвищення довіри виборця до даної партії. Коло замкнулося: міф як об'єктивно існуюче джерело підвищення довіри до партії. Зазначимо тільки, що в даному контексті ми не розглядаємо питання про справедливість, правдивість чи оманливість міфу - це надто складно. Поставимось до цього як до гіпотезу, що може бути уточнена в процесі роботи, але поки що буде використана як допоміжне знаряддя для планування партійної діяльності в напрямку підвищення свого впливу на виборця.
2 Ідеологія
2.1 Міф
Партія будується на ідеології. Науковці ведуть аналіз суспільних проблеми, і на основі міцного наукового фундаменту розробляють програми подальшого розвитку суспільства.
2.2 Світовий досвід
Європою правлять християнські демократи та соціалісти – це підкріплює міф про те, що саме базова ідеологія є основою партійного життя. Вона виступає як головний чинник неповторності політичного обличчя партії, а також свідоцтво спроможності дати суспільству надійний курс в його розвитку. Іншими словами: знана ідеологія сприймається як надійний бренд.
Америка в цьому відношенні малозрозуміла для українця, хоча конкуренція двох потужних партій, що контролюють одна-одну і намагаються запропонувати суспільству свій аналіз і своє бачення шляхів розвитку, виглядає надійним гарантом ефективності системи в цілому.
Росія виглядає новим СРСР в ставленні до партій та їх ролі в житті суспільства. Чудово зрозуміла бутафорська роль партій владного напрямку, основою ідеології яких є одобрямс, і невпливовість (затурканість) опозиції. Мабуть, самодержав'я є органічним для цієї країни, але це не приваблива для українців модель суспільства.
Японія, Латинська Америка, Індія та Китай знаходяться надто далеко в ментальному відношенні, їх досвід не впливає на ставлення українців до базової партійної ідеології.
2.3 Вплив на оцінку українських партій
Партії, що не мають ідеології, сприймаються як несправжні, орієнтовані не на розвиток суспільства у ідеологічно визначеному напрямку, а на вирішення бізнесових питань своїх спонсорів.
2.4 Використання
Партія має переконливо і невимушено довести, що її уявлення про політичну ідеологію йдуть набагато далі відомого рекламного тексту "оберіть нас і буде вам щастя". Зробити це дуже просто, треба тільки виконати дві умови. По-перше, використати у якості свого ідеологічного базису документи світового рівня авторитетності й визнання, по-друге, стати членом відповідної міжнародної організації, яка даною ідеологією опікується. Докладніше про це можна прочитати тут: http://politiko.ua/blogpost118790#comments
Чи є практичний зміст цих заходів хоча б в якійсь мірі сумнівним або незрозумілим, хіба є тут взагалі про що говорити? Тоді чому це не робиться? Відповідей, мабуть, може бути багато, втім, нас же цікавить не те, чому так не було зроблено в тій або іншій конкретній партії, а те, як зробити краще на майбутнє. От і підемо далі.
3 Колегіальність керівництва
3.1 Міф
Головні питання партійного життя вирішує з'їзд, центральні партійні органи його готують, а потім реалізують затверджений з'їздом курс. Особистість першого керівника будь-якого партійного органу грає певну роль, важливу, але другорядну. Головне в якісному управлінні – колегіальність прийняття рішень на всіх рівнях, спільна й дружна робота команди на чолі з лідером, що складається з особистостей, досвідчених фахівців, які відповідають за окремі галузі чи напрямки роботи.
3.2 Світовий досвід
Відомості про з'їзди партій, що розглядають результати чергових виборів і обирають лідерів партій, підкріплюють міф. Адже в основі рішення - зростання або зменшення довіри виборців. І саме з огляду на ці конкретні результати її роботи команда на чолі з лідером або залишається, або йде.
3.3 Вплив на оцінку українських партій
Всі сучасні українські партії сприймаються як виключно вождистські. Інформація як про засідання керівних органів, так і про особистий вклад чи позицію з окремих питань конкретних діячів партій відсутня. Партійні діячі з'являються в ТБ-шоу виключно як спікери з загальних питань, а не відповідальні за окремі ділянки партійної роботи, знавці саме конкретної галузі чи напрямку роботи. Ще менше відомо про результати практичної діяльності членів проводу. Це підкріплює ставлення до партій як несправжніх, таких, що не відповідають уявленню виборця про один з важливих аспектів партійного життя.
3.4 Використання
І тут два напрямки.
Перший пов'язаний з інформацією про роботу керівних органів. Так, проекти рішень, що виносяться на обговорення, протоколи засідань, перевірка виконання рішень минулих зсідань - організаційна рутина. Яка, між іншим, дає уявлення про те, що процес іде, все відбувається планово, організовано, ефективно, не кажучи вже про те, що абсолютно прозоро. Ми ж, нагадаємо, прагнемо підвищити довіру до партії з боку виборця. І, між іншим, показати, що державний апарат в руках цих людей, буде працювати в новому режимі.
Другий напрямок пов'язаний з особистостями тих, хто засідає, обговорює, організує виконання рішень. Виборцю буде дуже приємно дізнатись, що ці люди є, по-перше, фахівцями з певних конкретних питань, по-друге, вони вміють не тільки розповідати про красиве майбутнє, а ще й робити щось практично сьогодні, і, нарешті, що всі ці люди вміють працювати разом, що вони є командою.
Принагідно, хто є лідером, що то за людина, яка в неї вдача, як він організує роботу своєї команди. Обличчя на біг-бордах? Ні, сьогодні люди прагнуть набагато більшого, їх довіра не може бути одержана в такий дешевий спосіб. Наопікались вже на симпатичних обличчях.
4 Демократизм
4.1 Міф
Партійні маси через рішення загальних зборів своїх первинних організацій, а також вибори керівників всіх рівнів суттєво впливають на обрання політичного курсу, а також інші важливі аспекти партійного життя. Для них завжди доступним є також безпосереднє звернення до будь-якого керівного органу партії або члена проводу включно з лідером.
4.2 Світовий досвід
Відомості про партійне життя і ступінь чи форми участі в ньому рядових членів у інших країнах повністю відсутні в інформаційному просторі. Відтак можна очікувати, що демократизм вважається продовженням пролетарського характеру КПРС, не властивим сучасним партіям в світі.
4.3 Вплив на оцінку українських партій
Партійне життя сприймається як закрите від суспільства, ніяк не пов'язане ані з рядовими членами, ані, тим більше, з виборцями, їх потребами, бажаннями чи баченням вирішення важливих суспільних проблем. А доступні для загалу форми діяльності партій (реклама, участь партійців в шоу) сприймаються як маскування реального життя партії як політхолдинга, фінансованого спонсором.
4.4 Використання
Виборцю треба показати внутріпартійне життя, обличчя конкретних членів партії, їх участь у житті їх конкретних організацій. Чи треба казати, що найбільш цікавими тут будуть відомості про роботу саме місцевих організацій, а не центральних органів? І що ж вони там роблять, що збираються робити завтра, на що звертають свою увагу? Зацікавився, шановний виборцю?
Діло зроблено, правда? Жодна найяскравіша рекламна листівка не зможе привернути до партії виборця більше, ніж простий і зрозумілий тому виборцю план роботи первинної організації саме того міста, де він живе. Є така приказка: мислити глобально – діяти локально. Дійсно, глобальне мислення в категоріях ідеології світового рівня визнання реалізується саме в діяльності первинних організацій, в конкретних зрозумілих справах. Або не реалізується.
5 Моральність
5.1 Міф
Партієць має бути взірцем моральності. Нечесним людям не місце в партії, вони її ганьблять, руйнують високе реноме партії як зібрання кращих сил суспільства. Партієць працює не за гроші, він прагне бути суспільно корисним, заслужити повагу людей. Партієць має бути вірним своїй ідеології – вона є фундаментом особистості, тому вона одна на все життя. Змінювати ідеологію – це зраджувати себе і своїх товаришів, ганьбити себе як недостойну жодної довіри людину.
5.2 Світовий досвід
Міністри, що йдуть з посади через неточність у майновій декларації чи через якийсь факт особистого життя підтверджують, що моральність є важливою для життя партій в світі.
Японські політики, що йдуть не з посади, а з життя через певні обставини партійної кар'єри, стверджують цілковиту особливість Японії, її величезну дистанцію від наших умов.
Міністри, що втрапляють до в'язниці, підтверджують впевненість в тому, що люди є люди, вони слабкі, а система – вже не партійна, а державна – працює належним чином. Партія губить голоси виборців через своїх аморальних провідників чи активістів.
5.3 Вплив на оцінку українських партій
Наші партії через часту згадуваність в пресі тих чи інших вчинків їх провідників за рівнем моральності не розглядаються взагалі. Належність до будь-якої партії виглядає майже синонімом підозрілості в моральному відношенні.
5.4 Використання
Щоб не заглиблюватись у цю безмежну тему, я згадаю тільки про фінансову прозорість партії в цілому та індивідуальне декларування її активістами статків і видатків. Маючи на увазі те, що вище вже йшлося про знайомство виборця з керівним складом партійної організації. Це приводить до того, що виборець вже знає про місце основної роботи, вартість помешкання й марку авто всіх активістів даної місцевої організації. А як же інакше? Що людей цікавить, коли вони знайомляться з ким-небудь, скажімо, на весіллі дальнього родича? Так і з політиком: як тільки він вперше потрапляє в поле зору виборця, той намагається щось про нього дізнатись, головне, щоб зрозуміти для себе, яке місце в суспільстві цієї нової для нього людини. Але коли вже постає питання про більш глибокі речі, як от моральність... Що, не можна це виміряти взагалі? Так кажуть політики, що схильні приховати від людей свої статки. Бо вважають це за краще.
6 Що далі
Отже, згадавши ті міфи й поміркувавши над тим, як вони можуть вплинути на вирішення партією завдання підвищення довіри до себе, переходимо до основного питання. Воно, нагадаю, полягало в тому, щоб проаналізувати поточний стан і можливі напрямки вдосконалення роботи партійних Інтернет-об'єктів - офіційних сайтів та акаунтів, груп і сторінок Facebook.
Далі буде.
Про партійні сайти тут: http://politiko.ua/blogpost119122
Немає коментарів:
Дописати коментар