Джерело: http://politiko.ua/blogpost114766
… бо Кабмін взявся за розгляд цього питання, зробив це якомога ретельніше й затвердив документ, з яким звернеться до Ради. Що, ви не згідні, що вже хана? В вас немає з цього приводу ентузіазму? Ви не вірите в спроможність нашої влади здолати цю гідру? Може ви і той знаний індекс щороку вивчаєте? Не знайшли? 130 місце.
Складність як перепона
Я теж не дуже вірю в перемогу над корупцією. А чому? Та тому, що були вже такі рішення, програми, концепції. Науково вивірені, докладні, збалансовані, продумані, погоджені з кращими вітчизняними світилами юриспруденції, а також і світовими авторитетами в цій галузі, і так далі, і так далі, і так далі – епітетів не шкода. Так ось же вони, ті чудові документи, насолоджуйтесь:
Але результат запровадження всього цього добра відомий. То що, знов підемо по тому колу? Не хотілось би. А як цього запобігти? Мабуть, помізкувати разом, спробувати виявити в тих документах якусь велику загальну ваду, якусь велику і важливу помилку, що безумовно там є, вона присутня, але якось не впадає нам в вічі.
Прочитали? Все? Я дуже сумніваюсь. Бо і я не прочитав. А так звана людина з вулиці нічого того і взагалі не бачила. Та хіба це для неї написано? Хіба вона може розібратись в тих складних-складних, надскладних і надзаплутаних справах антикорупційної боротьби? Так, в хащах всіх тих розділів і пунктів людина загрузає і інтерес до питання, який в неї був - а був же - зникає раз і назавжди. І хтось цьому дуже радіє.
Але якщо по-простому попросити ту пересічну людину сказати нам, що потрібно зробити для подолання корупції, то вона – о диво дивне – за дві хвилини все це перелічить.
Простота як перевага
Наприклад отак:
1 Особисте голосування в Раді.
2 Механізм відкликання депутатів.
3 Зняття депутатської недоторканості.
4 Розділення бізнесової і політичної діяльності.
5 Декларування видатків депутатів і службовців.
6 Прозорі фінанси політичних партій.
7 Прозорі майнові стосунки в галузі земельних ділянок, нерухомості та виробничих фондів.
8 ?
Ви знаєте 8, 9 чи 10 пункти - то допишіть. Але ж порівняйте, наскільки це простіше, зрозуміліше і, як кажуть, ближче до тіла. Як до нашого з вами, тієї саме частини, де печінка, так і до того самого тіла корупції, для якого наші любі політики так обережно й дбайливо шиють всі ті програми протидії. То як маємо такий простий і зрозумілийплан, що ж нам заважає його здійснити?
Фахівці кажуть, що бракує політичної волі. Підкреслемо тепер, хоч це буде і неприємно: нашої з вами волі. Нашої, бо волі політиків щодо цього ми з вами ніколи й не сподівались, чи не так? Отже, ми просто цього не хотіли зробити. А як схочемо, то що? То маємо працювати. За таким приблизно планом, що наведений нижче. Його окремі складові є взаємозамінними в сенсі порядку: можна щось робити раніше, щось пізніше, можна повертатись і на новому рівні розуміння повторювати, але оминути жоден пункт – загубити програму. Програму? Ну да, раз є десять пунктів, то що це як не програма? Так, в зародку, звісно, але, що важливо, це проста і зрозуміла для кожного програма, а не те, що ми бачили вище. Так її ж і контролювати можна кожному з нас, бо вона всім зрозуміла. А як можна контролювати, то можна врешті-решт виконати!
Виконати? Антикорупційну програму? А чому ні, звісно, за деяких умов. Вірніше, за умови виконання деяких практичних заходів.
Назва
Спочатку цій програмі треба дати назву. Щоб знати, з чим ми маємо справу, відрізняти від всіх інших - їх було і буде ще багато.
Добре було б назвати її "народна". Але від імені народу в нас говорить пан Ляшко. Ну, ще Майдан. Інколи і Верховна Рада.
Може, на честь Пилипа Орлика? Чи просто "козацька". Або "Антикор-2014". В передбаченні, що в 2015 ми її переглянемо. В тому випадку, як вже щось виконаємо.
Назва і графічне оформлення: логотип, виразна листівка з отими пунктами - це дуже важливо. Щоб всі ми (а також і вони) - щодня бачили і не забували. Хто це має зробити? Той, хто знається на цих речах. Можна з Голівуда когось запросити. Або в Фастові пошукати. Не може бути, щоб ми не знайшли потрібну людину. А поки будемо шукати, поки обговорювати, що кому більше до вподоби (будуть же різні пропозиції), кількість прибічників зросте. Як вони повірять і в саму ідею, і в тих людей, що будуть за нею стояти. То, може, когось не допускати? Не знаю, як на мене, то навіть і тих, кого ми ну дуже не любим, хто нам ну дуже не симпатичний - навіть їх не пускати в нашу кампанію (хоч і не компанію) не можна. Тобто, взяти такий принцип з самого початку, що приєднатись може кожний. І будь-яка партія чи громадська організація. І нехай сама визначає, як саме вона цю ідею підтримає і що практично зробить. А люди вже потім вирішать, чи це дійсно була участь, чи, як воно буває, імітація.
Ладно, назва і лого важливі, але є й інші важливі моменти.
Склад
Ті сім пунктів, що я навів, звісно, не є істиною в останній інстанції. Але ж викидати нема чого, правда? Себто, йдеться про те, щоб або дописати, або скоригувати. Тут нам знадобляться фахівці, нехай аргументують. Є в нас такі? Є, я знаю, наприклад, Реаніматорів, плідно люди працюють, вони не відмовлять. Та в них, я певен, все це і є, але в білш розлогому, деталізованому вигляді. Як це робилось раніше - ми ж бачили ці професійні документи. А нам треба дещо інше, нам треба, щоб не загубилась простота й компактність - це для нас принципово. По суті є доповнення або заперечення, принципові? Будь-ласка.
Виконавці
Ну, без участі партій, зрозуміло, ми тут нічого не зробимо. Тим більше, що вони ж на кожному кроці і так клянуться, що будуть це робити. І роблять. Тільки якось повільно. Але ми маємо повернути партії до цього питання обличчям.
По-перше, запитати, чи вони беруться виконати цю нашу програму взагалі, в принципі. А по-друге, укласти такий собі договір, що ми теж беремо на себе певні обов'язки, що ми підтримаємо їх заходи, спрямовані на виконання цієї нашої спільної програми. Звісно, вони можуть щось там собі планувати в своїх організаціях, щось в парламенті брати до обговорення - працювати так, як вважають за потрібне. Але і ми в якийсь момент маємо бути готовими до того, щоб вийти на вулицю. Чи підписати щось. А може написати комусь листа – особисто - може Президенту. Чи ще щось зробити. Але зробити, показати, що ми не просто мріємо собі на лавочці про звільнення від корупції, а що ми маємо волю до того, щоб цього досягти, і ми це зробимо.
Тобто, партії і громадяни з вулиці можуть і повинні тут йти разом. Тільки не так як раніше: партія палко закликає, народ ентузіастично відповідає. А просто і по-діловому: народ ставить 10 завдань, а партії виконують і звітують. Регулярно, в міру просування кожного з цих напрямків.
Я не хочу показатись неввічливим, але до першого кроку в цьому напрямі не запрошую Батьківщину та УДАР. Не кажучи вже про Свободу й Правий сектор. Якось мені видається, що Демальянс, Сила народу й Воля можуть скласти якийсь первинний склад виконавців цього проекту. Цікаво буде дізнатись про їх точку зору на це діло. В них, мабуть, є тут певні внутрішні напрацювання, плани. Чудово, все це згодиться, але для людини з вулиці це нецікаво. Вона хоче простоти і ясності: ця партія член проекту, скажімо, "Антикор-2014" чи ні?
Звісно, партії мають порадитись зі своїми членами й активістами. Чим вони відрізняються від людини з вулиці? Та мабуть, свідомістю, ідеологічною підкованістю, політичним кругозором. Не знаю, побачимо. Втім, сам процес цього внутрішнього партійного спілкування є надзвичайно цікавим для спостереження. Як працювала КПРС ми знаємо, про Партію регіонів і Батьківщину чули, а от як будуть працювати зі своїми членами нові партії не знає ще ніхто. Навіть, я вважаю, і вони самі.
Контролери
А це ж ми з вами. Всі, хто це читає, і за допомоги наявних у кожного з нас каналів цього контролю. Через свої громадські організації, чи безпосередньо як виборці в контакті зі своїми депутатами-мажоритарниками, або й як члени партій. Або просто як громадяни, яким цікаво, які не є байдужими до цієї проблеми.
А може треба запровадити ще один координаційний комітет? Чи створити громадську організацію? Навіщо? Щоб знов заплутати в 10 пунктах? Ні, ми б хотіли просто: або є результат, нехай проміжний, або геть з пляжу.
І що далі
Не знаю. Я цілком свідомий того, що пропоную дику і абсолютно незвичну для нас форму політичного зв'язку між громадянином з вулиці і партійним середовищем. Принагідно можу запевнити, що я і є просто громадянин, представляю лише сам себе, не є агентом жодної іноземної держави або прихованим співробітником, агітатором і пропагандистом жодної нашої політсили. Я хочу позбутись корупції. Нарешті.
Зрозуміло, як я і надалі залишусь на самоті з цими думками й пропозиціями, то вони тихенько сконають. А як хтось погодиться з тим, що тут написано, то ми якось рушимо вперед. Заходьте, люди добрі, сідайте до столу, давйте думати, давайте вже щось робити. Бо це ж наша країна, це ми її засрали, це нам її рятувати - почнімо нарешті з чогось.
Немає коментарів:
Дописати коментар